100 днів, але ВЕРСІЯ ОНОВЛЮЄТЬСЯ КОЖНОГО ДНЯ в Minecraft Hardcore

100 днів, але ВЕРСІЯ ОНОВЛЮЄТЬСЯ КОЖНОГО ДНЯ в Minecraft Hardcore

Я прожив 100 днів в Minecraft хардкорі, але кожен день гра оновлюється. Починаючи з найдавнішої версії на День один і закінчуючи найновішою на день 100, я спробую прожити більше 30 годин, досліджуючи всі оновлення за всю історію Майнкрафту. Я планую збудувати п’ять унікальних баз, дослідити кожну деталь кожного апдейта і купа всього іншого. Ну і як завжди, це режим хардкор, тож якщо я помру, мені прийдеться починати все заново. Поїхали. День перший почався з першої версії Альфи, тобто Alльpha1.0. Мене відразу почало дивувати абсолютно все навколо, тому що я ніколи навіть в очі не бачив, як виглядає старий Minecraft. В принципі, нічого дивного. Ця версія старша, ніж 90% собак на планеті Земля. Першим ділом я почав копати землю і відразу поняв, що в грі немає звуку. А де звук? Переживати нема сенсу, тому що перевірене лице сказало мені: “Там в наступних версіях звук появиться. Не парсь”. Тому я не парився і почав стирати кулаки об перше дерево. Я також побачив Тараса і витер руки об його тулуп. А потім мене подивував саджанець, який просто валявся на землі. Я почав крутитись навколо нього, як дурачок. Оглянувши околиці і легенько відригнувши від того, наскільки все виглядає просто мерзенно, я скрафтив дошки, з яких ви ніколи не повірите. Але 15 років тому точно так само крафтилися верстак, палки і дерев’яне кайло. До речі, якщо ви самі не догадалися, то на Альфі 1.0 ще не існувало хардкору, але в майбутньому ми це виправимо. Я почав копати камінь. І це був перший раз за все моє життя, коли дерев’яна кірка не була викинута в смітник після перших трьох викопаних блоків. Не знаю, що на мене найшло. Походу був не в собі на той момент. Я зробив базовий кам’яний набір юного майнкрафтера і попензлював на пошуки пригод. А ні, я рубаю дерево. Ладно, пригоди будуть трохи пізніше. Я зробив човен, зовнішній вигляд якого мене реально здивував. Ось докази. Вау! Сів цей дерев’яний катамаран і почав плавати по світу. Клас! По невідомим причинам Стів вирішив продемонструвати популярне в 40кових німецьке привіт. І потім я звернув увагу на доволі дивне явище. Чого ви всі пригаєте? Ви що якісь сумашедші? Я вбив рівно трьох свиней і отримав рівно ноль свинини. Це це потужний прибуток. Десь як купити екофлоу і через тиждень світло перестають виключати. Також вівця з переліку дропнула два шматка шерсті. Мені видалося це забавним. Я продовжив винищувати представників дикої природи. І, до речі, на початкових версіях, як виявилось, немає можливості бігти. Це можна зрозуміти по тому, наскільки чітко я в даний момент тикаю на кнопку, але з тіву абсолютно все рівно. Видима злість. Я знайшов печеру, всередині якої були суцільні плюси. Залізо. Ну, це тупо джекпот. Да, і всередині печери аномально темно. Тому я буду юзати тупий ефект на монтажі, щоб вам хоч щось було видно. Я викопав корисні копалини і зустрів Альфазомбі. Ну, я його принципово вбив, тому що Альфа тут тільки я. З нього випали пір’я. Ні, нуч ти в натурі приколі. За весь день я так і не знайшов вугілля. Тому в повній темноті я накопав ще трохи заліза. А коли вибрався з печери, то помітив, що світ потихеньку, крок за кроком, стає все чорнішим і чорнішим. Інтуїція підказала мені, що наближається ніч, і я спробував скрафтити ліжко. Але що? А його ще не існувало на той момент. Я поняв. Тому разом з цією сумною новиною я почав ризикувати своїм благополуччям, вбиваючи до потопних кріперів. І в невдовзі я знайшов вугілля. Моментально почав його добувати і також помітив, що речі, складені в крафінгу, не випадають. Так що це халявні чотири слота в інвентарі. Ну я реально багаюзер. Круто. Скажіть. О, скелет без лука. Прикол. Я зробив кімнату всередині гори для того, щоб перечекати ніч в тотальній безпеці. Закинув залізо на переплавку і почав копати тунель в пошуку будь-яких ресурсів. Ну, цікава текстурка у Гравія. нагадує засохший кавалок коров’ячого гав і по щасливому збігу обставини натрапив на печеру, де всю ніч копав дорогоцінні матеріали. День другий і ми тепер на версії Alльpha1.1, де добавили компаси. Супероновлення нічого не скажеш. Я скрафтив дві нові пічки і закинув на переплавку все знайдене залізо. Бігати у грі досі неможливо, тому я все ще мучаюсь, як конкретний зумер. Я нарубав дерева і коли вернувся назад, весь метал уже був готовий до використання. Тож я зробив залізну броню. Ух! Та ти що, корова, бійся мене! Я не захотів затримуватися в цій горі, так що забрав пічки і верстак, які ламаються 300 років. Я не розумію чому. І пішов на зустріч невідомому. Невідоме наступило дуже швидко, тому що на вулиці почало темніти, тож я вирішив збудувати стартову халабуду. Також мене дуже насмішила текстурка скрині, що вона така велика. І абсолютно не настрашив оцей скелет. А я спробував його вбити, але в мене зламався меч в самий непідходящий момент. Так що трошечки обісране. Я закрився всередині хати. заманив свинтуса в домік і споглядав на скелета, вбити якого вже було діло принципа. І до кінця дня я спостерігав за неймовірним сходом сонця. Ну, слухайте, це мене пробиває на ностальгічну скупу сльозу. Я не розумію, звідки в мене ностальгія. Я ніколи раніше не грав в Minecraft на цій версії. День третій гра обновилась до Alpha 1.2. Тепер в моєму доступі появилась можливість сходити у пекло, тому що саме на цій версії його добавили і відповідно ось цей набір блоків на пару з ось цим набором мобів. Також оновлення принесло мені нормальні біоми, такі як пустеля, ліс, болото, тундра і тайга. І в гру повернулися звуки. О, я тер все чую. Клас. Пішов рубати дерево для того, щоб закінчити свою хату до кінця. І скрафтивши сходи, в мене було дуже багато питань: що це за текстура? По-перше, чого воно таке велике? По-друге, чого воно таке дебільне? І в тому числі свинка, яку я привів в хату раніше, зводила мене з розуму своїм безкінечним хрюканням, тому її прийшлось ліквідувати. Що відбувається? Да, сходи на цих версіях – це якесь окреме знущання над гравцями. Пізніше дізнаєтесь, чому. На вершині хати я добавив плити і просто подивіться на цей тролінг. Що це? Чого вона нажимна? Це що, прикол якийсь? І тепер спостерігайте за тим, як через ходи я помаленьку втрачав здоровий глузд. Клас, су. Та що ж таке з тими сходами? Це в натурі якийсь абсурд. Курча, як тебе зламати? А, ноч, якщо ти бачиш це відео, будь ласка, знай. Я тебе ненавижу. Всю ніч я будував дах. І коли у мене закінчилося дерево, мені прийшлось вийти на вулицю. І це була дуже погана ідея. Ні, ля, ні, н. Я настільки жорстко сирнув штанішки, що просто забудувався землею і чекав, коли наступить ранок. День четвертий і ми тепер на беті 1.0. Знаєте, що добавили в цій версії? Можливість кидати яйця. Ось дивіться, я це дуже чітко продемонстрував, кинувши яїчком по павуку. Цей день був трагічним для мене, тому що ні павуки, ні кріпери навколо хати з приходом ранку нікуда не пропали. Да, і урон по ним не проходив так само, а у мене півсердечка, плюс нема їжі. Так що я зробив підкоп під хатою і побіг куди очі гляділи, щоб знайти свиней, то що це єдине доступне джерело їжі. По дорозі я накопав вугілля, щоб відразу пожарити свинину. І трохи пробігшись, я помітив, що світу уже потихеньку наступає тренда. Да, ну зато халявне залізо. Я вернувся додому, добудував хату і вуаля. Господи, який жах. Я поставив факел, але це не виправило ситуацію взагалі. Також було кинуто яйце, з якого вилупилась курка, але прожила вона недовго. Сорі, мені тут лишнє кутку дахкання не потрібне. Я зробив залізне кайло, викопав яму, поставив драбину і до кінця дня копав тунель вниз в надії знайти щось корисне. Я не знайшов нічого корисного. День п’ятий у нас продовжується парад безполезних оновлень, тому що тепер я на бета 1.1, де добавили краще гниття листя. Серйозно? Ну, блін, реально краще гниє. Питань нема. Цього дня я вирішив відправитись на пошуки діамантів, щоб скрафтити кайло і накопати обсидіан для портала в пекло. Я почав копати тунель аж до 13-ї висоти, того що Google сказав, що це найкраща точка для пошуку голубих камінців. І поки я це роблю, узрійте шедевр. Мій ексклюзивний контент. Ви маєте можливість отримати відео, яких ніколи, ніколи не буде в публічному доступі. Це максимально ексклюзивна штука. Тож, якщо вам таке цікаво, підписуйтесь на Patreon по посиланню в описі або можете оформити спонсорську підписку прямо тут на Ютубі. Тим часом я продовжив буритись під землею. Та ти що, золото? Що це за пульс, блін? Почав копатися прямо, викопуючи залізо, редстоун. А чого він так довго копається? Я що до завтра тут маю сидіти ноч? І через пару хвилин яйшов діаманти. Видима радість. Це була жилка з п’яти штук. Так що я вирішив продовжити сеанс копання. І в моменті я почув, як тече вода. Це свідчило про те, що десь недалеко знаходиться печера. Я пробурив тунель в сторону звуку, але в результаті натрапив на допотопну кімнату зі спавнером зомбаків. Йоу-йоу. Окей. Дякую, що помікнити золото. Я гасив зомбі, але вони продовжували спавнитись, тому я вчудив просто безумну річ. Отак я і помру. Отак я і помру. Отак я і помру. А ні, дивіться, вижив. Судячи з того, що за чотири удара в мене лишилося пів ХП, я роблю висновок, що броня на беті 1.1 абсолютно безполезна. Але в зв’язку з тим, що мені таки вдалося освітити спавнер, я обережно заколошматив представників підземної фауни. І в скрині було, що це таке? П’ять кусків пшениці і два пороха. Це що, рофл якийсь? На майбутнє я хотів заскрінити координати цього місця, але, на жаль, я так і не розібрався, як це робиться, тому сфоткав їх на телефон. День шостий і версія обновилася до бета 1.2. В порівнянні з бетою 1.1 сюди добавили багато цікавих приколів, таких як торт, лазурит, два нових дерева, барвники, кольорову шерць, кольорових овець, сквідвардів, цукор, кістки. І також нарешті пічка отримала нормальну текстуру зверху. Але мені на всі ці речі кристалічну пофіг, тому що я знайшов озеро лави. Сюда допотопний кип’яток. Я скрафтив діамантове кайло, відро, набрав в нього води і випадково прокопав дирку, яка перетворила всю лаву в обсидіан. Так що відро води по факту не пригодилось. Ну і тепер зацініть наскільки довго на беті ламається обсидіан. Бляха, а не задовго? О Боже, я просижу тут весь день. Насправді ні, це забрало всього лиш 3 хвилини. Я не знаю, чого я так драматизував. І, до речі, копаючи вугілля, я знайшов ще одну жилку діамантів. Я вибрався на поверхню і помітив, що через те, що у світ добавили нові дерева, мої дубочки навколо хати виглядали доволі таки нетипово. Йолки-палки, вони досі не добавили ліжко в гру. Всю ніч просидів в хаті, переплавляючи ресурси, знайдені під землею, і слухав постійне коров’яче мичання, через яке у мене вже просто зціпалося око. Боже, як ви мене за День сьомий і світ обновився до бети 1.3. В цій версії нарешті появилося ліжко, оця картина, напівблоки, повторювать і в тому числі вперше була добавлена текстура плакучого обсидіану, але її ігнорували цілих девть років перед тим, як офіційно добавити в гру. І на превеликий жаль, я прийняв стратегічне рішення покинути свою домівку назавжди для того, щоб побачити контент з нових версій, а не поломані наглухо дерева. Коротше, від цього моменту я починаю життя конкретного кочівника. Я прощаюся з тобою, дім. Як же мене задовбали всі ці тварини. Заскрінив координати на випадок, якщо через 90 днів я захочу повернутися до істоків. Да, я все-таки розібрався, як робити скріншоти і відправився на зустріч пригода. Перепливши океан, я вперше побачив березу. І рубаючи її, я думав, що нарешті у мене буде інший вид блоків для будівництва. Але е-е що? Чекайте, чекайте. Стоп, стоп, що саме так? З берези крафтились дубові дошки. Скажіть, кайф, правда? Залутав крапалик тростини, по-німецьки привітався з новою вівцьою, побачив восьминогів, але засав до них плисти, тому що почалася ніч. І стоп, стоп, я забув. Вдома шерсть. Да, це перша версія, на якій добавили ліжко. І як на зло, навколо не було ні одної вівці. Так що для того, щоб відео не закінчилося ще до появи режима хардкор, я тупо закопався під землю і простояв всю ніч, чекаючи на світанок. День восьмий і гра відтепер на бета 1.4. І тут добавили вовків, печення, рідкісних рожевих овець і всь. Я викопався з-під землі і мене відразу зустріли з теплими обіймами. Воу! Поспоглядав на острів доволі цікавого характеру, вбив вівцю і попензлював дальше. Я знайшов новий біом пустелю, який добавили ще на третій день, і добив дві вівці, щоб нарешті скрафтити основу виживання. ліжко. Весь день я просто біг прямо і коли почало темніти, я вирішив поселитися на ось цьому пагорбі. Також в настройках відео я йшов отакий ефект. Господи, що це за ужас? Це треба швидко виключити, поки я не обригався. Довго не думаючи над тим, як буде виглядати моя нова база, я почав робити вежу з рандомно натиканого кругляка. Що це за штемп старий? Ти що, рамси попутав? Я вийшов на вулицю, щоб оглянути будівлю. І це, блін, реально вежа не менш крута, ніжва. І прекрасно усвідомлюючи, що мені більше нічого робити, я вперше за це відео пішов спати. День дев’ятий. Світ обновився до бета1.5, куди добавили ачівки, дощ, енергорельси. І тепер нарешті з берези і смереки випадають недубові саджанці. Я зразу же пішов це протестити. І вау, дійсно, березовий саджанець. На жаль, тільки дошки все ще дубові. Цього дня я вирішив походити по околицям своєї нової бази. І як виявилося, водичка на старих версіях доволі підступна. Е-е, окей, добре хоть не вмер. Слухайте, я накопав вугілля, спалив корову в лаві і поняв, що особливо нічого цікавого я не знайду. Тому вернувся додому, де почав робити підвал. На це діло я витратив весь день, але зато тепер у мене просто неймовірна підземна коробка. Я висадив два паростка берези, а потім освітив територію навколо вежі. І як виявилось, це було катастрофічною помилкою. О ні, вони спамляться, бо тому що тут розставлені факели. Саме так. По невідомим причинам смердючим світським тваринам вистачає одного маленького смолоскипа для того, щоб масово заселити мій прекрасний і тихий горбик. Ну, це ферма мобів. Я вбив абсолютно всіх звірюк. І що ви думаєте? Вони зареспавнились через 4 секунди. Це просто якась капзда. Я реально зійду з розуму з тим мечанням і кукаріканням. Ви скажете: “Візі, так, а чого ти просто не виключиш звук мобів в настройках?” Тому що такої настройки не існує. Ноч не перейшло в голову розділити налаштування звуку на категорії. Тому так, мені прийдеться терпіти цих олегофренів впритик до версії 1.9, коли за діло візьметься Microsoft і пофікцить цей бред сивої кобили. ладно, як би там не було, я скрафтив неприродньо величезний сундук і пішов дивитися на схід сонця під звуки тварин. День 10-й є на беті 1.6. На цій версії добавили різного роду кущі, люки, мапи, а також вперше при спробі заснути в пеклі ліжко взірветься. Тож проснувшись зранку, першим ділом я принципово забив всіх дружелюбних мобів. Ой-ой-ой-ой, ти не дуже дружелюбний. І потім я скрафтив нововедений люк, покайфував від того, що добавили переміщення предметів з зажатим шифтом і вирішив зробити портал в пекло. Супер. Тільки я не маю чим його запалити. Я відправся на пошуки гравія, залутав кремінь, півгодини намагався скрафтити спалахуйку і активував портал. Але перед тим, як заходити в незер, я захотів забезпечити себе їжею. І поки я смажив свинятину, я йшов дюб їжі. Якогось фіга хавка вилітала з пічки і в той же час лишалась всередині. Короче, почався багаюз конкретний. Просто подивіться, скільки м’яса я надюпав. Хватить до кінця виживання. Після того я погнав у пекло, і це просто мерзенне місце. Портал заспавнився в якійсь тупенькій печері, тому я почав робити спуск вниз, і в процесі в мене почав плюватись літаючий білий куб, по якому не проходив урод. Оглянувши це місце, я дуже швидко збагнув, що ловити тут нема що, окрім як протестити, чи зомбі-пібігліни на беті теж були агресивними. А, да, вони вони були агресивними. Я вмудрився втекти, а потім принципово забив їх до смерті і протестив вибух ліжка. Нормально зриває, слухайте. Плюс ще й блоки халявні. Я звалив звичайний світ, того що, як ви поняли, Незер мені не дуже сильно сподобався. І я появився не вдома. Просто супер. І де я вообще знаходжусь? В далині я помітив свою себечу, круглякову вежу, тож не повірите. Але я почав пробиратись саме туда. І по дорозі я стикнувся з міжгалактичного масштабу проблемами, а саме з Minecraft мобами. Закопався в землю і в останній момент встиг закритись блоками, а також помітив доволі неприємну річ. В мене повністю зламалась броня, повністю вся, яка була. І як ви думаєте, що я зробив, знаючи цей факт? Викопався на поверхню і моментально получив тягла. Розуміючи, що у мене ХП лишилося рівно на дві стріли, я повторив ту саму процедуру, самопоховання і, ну, життя мене нічого не вчить. Якимось чином я умудрився добратися до вежі. Я йду спати. Пішло воно все в пізду. День 11. І тепер ми на бета 1.7. На цій версії добавили поршні, липкі поршні, ножиці, а також змінили текстурку кругляка. І відтепер версія буде оновлюватися кожні два дні. До того всього нарешті прибрали надпис з версією гри, який тепер видно тільки, якщо нажати F3. А і ще баг з дюпом свинини пофіксили. Я скрафтив поршень, раз це таке велике нововведення, і вирішив зробити найбільш необхідний механізм в Майнкрафті. Я намагався закрити вівцю у блоках. І коли здалося, що зараз от-от все [музика] получиться, я не засмучувався, знайшов ще одну овечку. І після довгого та муторного процесу оце найкраще, що у мене получилось. Да. А потім вона так само вмерла. Клас. Я потратив на це весь день. До кінця дня я тестив, як на цій версії працює вода. День 12-й я вирішив відправитись на дніще цього світу за ресурсами. Спочатку я скрафтив купу драбин, після того вибрав місце, в якому буде розташована шахта. І як виявилося, дерево на ранніх версіях може ставитися лише в одному дебілкуватому положенні. Так що робіть цю інформацією, що захочете. А я в свою чергу спробував зробити все можливе, щоб вхід в шахту не виглядав як дрісняє. Якщо чесно, мені здається, в мене не получилось. Я почав копати яму на 13-ту висоту, розкопав невеличку кімнату і зробив чотири позначки, де в майбутньому будуть копатися тунелі для пошуку діамантів. Після того я використав драбини для того, щоб зробити підйом на гору, а внизу розлив воду, тому що після вчорашнього теста я знав на 100%, що в неї можна спокійно пригати з висоти. Довго не думаючи, я почав копати тунель прямо. Знайшов печеру, лазурит. Боже, чого Редстоун так довго копається? Продовжив копати тунелі. Наступив день 13, а це означає, що версія грита 1.8. Да, да, ці приколісти знову вернули надпис з версією в лівому верхньому куті. Красавчики. Бета 1.8 була порядочним оновленням, тому що сюда добавили дуже багато всього. Але основна фішка версії полягає в тому, що їжа тепер може стакатись, а також з курок і коров теж дропається сире м’ясо. А, ну і ще появились ендермени, села, равини, шахти, стронгхолди, болота, великі гори, рівень голоду, левел, режим креативу і можливість бігати. Але поки що всього цього я навіть не підозрюю, тому що копаю тунель під землею. Через пару хвилин, остаточно зрозумівши, що ні черта хорошого мені не світить, я вирішив вернутись на поверхню. Йоу, гру добавили біг. По невідомим причиням скриня почорніла, так що її прийшлось переставити. Я виліз на поверхню і помітив, що окрім всього вище перечисленого, в гру добавили досвід. У добавили experience з максимально тупим звуком. Тож, користуючись нереальними нововведеннями, я взяв всю їжу в кулак і почав її жарити, паралельно плавлячи залізну та золоту руду. Також цей люк просто неймовірно сильно дратує мене, так що я поміняв його на драбину. Скрафтив новий сет залізної броні і вночі відправився рубати дерево і вбивати мобів. На своєму вбивчому шляху мені попався вперше добавлений ендермен, якого я інтелектуально знищив під накриттям землі. Ладно, це все супер, але якого фіга він видавав звуки зомбі? Потім я вбив ще одного, але що з першого, що з другого нічого не випало. Оп, бачу ще одного. Тільки нащо він мені зараз потрібен, я поки не поняв. День-й я скрафтив залізну сокиру, лопату та кайло і спиригнув зі скали. Батедроп не спрацював. Ого, ендерперл. Цього дня я остаточно поняв, що ендермени – це внібрачні діти зомбаків, тому що телепортнувшись, брочав горіти. Ні, ну ти реально слабак. О, залізо. І нічого кращого для заняття, ніж підробити режим майнера, булькнутись в унітаз і купатися в шахті до посиніння, я не придумав. Коли це вже змінять, та редстоун не настільки імбовий, щоб він копався як обсидіан. Господи Боже, чим я то заслужив? Ого. Я продовжив копати, натрапив на печеру. Всередині знайшов парочку допотопних нендертальців і жилку діамантів, залізо, лазурит, ще алмази і слизняка. Йоу, маленький, привет. Ой, сорі, я нечайно. До кінця дня я копався прямо і коли знайшов чергові діаманти, вирішив, що настав час повертатися назад. Клас. На вулиці вонючий дощ. День 15 і Minecraft офіційно випустився, тому що настав час версії 1.0. На релізі 1:0 в гру добавили зачарування, зілля, селянів, незерфортецю, магма кубів. грибний біом сніговиків і ндерсвіт. Тільки, на жаль, не такий, яким ми його знаємо сьогодні, а ніжчий сирний острів з драконом, від якого толку ноль. Ну і найголовніше, в гру добавили хардкор. Найс, я тепер в хардкор режимі. Я скрафтив дві нові пічки і закинув на переплавку все залізо, яке в мене було. І вирішив, що раз в гру добавили зачарування, то цю механіку треба використати. Тож для того, щоб скрафтити зачарувальний стіл, мені знадобиться книга, два діаманта і чотири обсидіана. До речі, книженця на цій версії не потребує шкіри. Це це тотальний балдьож. Скинувся в тубзік, погнав на пошуки лави і по дорозі помітив, що редстоун перестав добиватись по чотири години за штуку. Боже, нарешті вони схаменулись і тепер він нормально добувається. Алілуя. Я знайшов підземне озеро, залив його водою і добув обсидіан. Також я знайшов ще більше алмазів і в процесі був на волосинці від загибелі. Вибрався на поверхню і на вулиці було сиро, мокро і страшно. Так що я пішов спати і дощ припинився. Сюда сунув підлогу ще один верстачок і на ньому ж зробив зачарувальний стіл. Так, добре. Де мені його поставити? Оглянувши свою базу, я поняв, що найкращим варіантом буде викопати для нього ще одну кімнату. Проблема, яка появилась нізвідки, це то, що кімната випирала назовні. Так що мені прийшлось по-дебільному заставити її землею. Ну така халтурна роботка, але що вже зробиш, таке життя. Також я зробив дирки в підлозі, які заставив кам’яною цеглою. Погодьтеся, це це вершина підвалу будування. Тут не вистачає місця для зачарувального стола. Ой, Боже. Ну я й дурачок. Я швиденько збільшив кімнату, поставив стіл і згадав, що на ранніх версіях при зачаруванні тобі не потрібен лазурит. І в тому числі зачари можна перезагружати, якщо забрати і поставити предмет назад. Тому я зачарив залізне кайло на перший рівень і получив ефективність один. Діамантове на незламність один, меч на гостроту один і сокиру так само на незламність. Але для повного щастя я захотів нашаманити собі фул зачарований сет броні, щоб стати непереможним. Тож я забрав стіл з собою і побіг вбивати мобів. Та йпту що за ужас? Та що таке? Ви прикалуваєтеся з мене можені. Клас. Ну хоч шлем порядочний. Короче, стати непереможним не получилось. День 17-й. Я тепер на версії 1.1. Добавили яйця для спавна мобів, нові зачарування для луків. У стелі тазії дубових лісах тепер генеруються отакі от горбики. І також в грі тепер існує суперплоский світ. В принципі оновлення понос нічого цікавого нема. Тому сьогодні я прийняв рішення зробити ферму тростини. Мій план полягав в тому, щоб назбирати 135 цукрових паличок, перетворити їх у папір, скрафтити 45 книжок, зробити 15 поличок і отримати можливість чаруватися на 30-й рівень. Тож я почав робити платформу для ферми і стикнувся з проблемою. Ти гоняш, заборчика не існує в грі? Подожі, стоп. Хвіртка існує, а паркан ні. А ні, в нього просто ідіотський краф. Чичень мені потрібно було безкінечне джерело H2O, тож я мітнувся за водичкою. І також я більш-менш, як міг, поєднав земляну платформу з горою. Та короче, буде так і все. не буду морочити собі яйця. Після того я почав викопувати дирки, кожну з яких залив водою і висадив всю торостину, яка у мене була. Дивлячись на цю позорну кількість, я побіг на її пошуки. Але все, що я знайшов – це пару свиней, ендермена і поломану генерацію світу. Мазіла. Ха-ха. Ой, ладно, не мазіла. День 18-й і не виріс ні один кусок тростини. Да, гарбуль. Так що я дальше не покидаю надії її знайти і погнав по просторам Minecraft світу. В процесі я також дослідив, що ватерропи нарешті нормально працюють. Найс. Тепер всі будуть бачити рівень мого професіоналізму. Я збільшив запасиростини і мені знову стало цікаво, чи вони нарешті догадалися добавити інші види дошок. Відповідь: ні. Чо трава така жовта? Це що, біом сич? Я вернувся додому, висадив новоздобутий тростнічок і дуже агресував, що вона не росте. Це видно по характерній трясці екрана. Я зачарував лопату на четвертий левел і отримав тотальну імбу. А потім агресивно втикав на ферму десь дві хвилини, щоб їй стало стидно і вона почала приносити профіль. Це нічого не дало. Коли я зайшов в дім, то тут якогось фіга заспавнився скелет. День 19 Minecraft на версії 1.2. І це означає, що в грі тепер є джунглі, големи, оцелоти, редстоун лампи, пляшки досвіду, піщані колодці, а також зомбі тепер можуть атакувати двері. І цей день розпочався з приємної новини. В мене почала рости тростина. Я попригав від радості. Реінвестиція пройшла успішно, і сьогодні я вирішив знайти нововведений біом джунглів. Я скрафтив дві лодки і погнав на пошуки. По дорозі я рубав ще більше траснічка, а також залутав саджанець смереки на майбутнє. Переплив через гігантське озеро і потрапив в біом рівнин, де винищив невеличкий загін свиней. Через пару хвилин в далині мої очі побачили ось це. Сюда! Капець, вони красиві ті дерева. Ні, я ніколи не думав, що буду радіти з якихось вонючих джунглів. Прибігши в бігом, я відразу ж побачив оцелотів і почав за ними ганятися. Ну, це чисто базова потреба любої адекватної людини. скрафтив ножиці, якими нарубав півстака аліан і вибрався на вершину одного з дерев для того, щоб зрубати його. Але мене зупинив один маленький нюанс. В Minecraft нарешті добавили дошки. Ні, серйозно, тепер можна зробити дошки зі всіх існуючих дерев. Це просто ідеально. Я зніс дерево під ноль і тепер в мою голову поселилася неймовірна ідея. Я хочу жити на дереві. Я не хочу жити в цій галімій кругляковій вежі. Я хочу бути тупо мауглі. Тож менше слів, більше діла. Я почав обирати місце для нової бази. Ліанами я вибрався на середину дерева і почав розчищати територію від листя. Дальше я захотів скрафтити джунглеві напівблоки. І що це таке? Ну ви мене на емоційних качелях гойдаєте. Можені. Мало того, що напівблоки були дубові, так вони ще й не рубались сокирою. Зато кіркою зносились на раз-два. Я не розумію, я зайшов в Minecraft багрок чи що. День 20-й мені прийшлось забути про напівблоки, тому я почав будувати базу зі звичайних дошок. Спочатку я зробив квадратну платформу, замінивши всю листву на блоки. Після того я добавив отакі от дебілкуваті стовпчики з чотирьох сторін, зробив стелю і також розставив ліани для такого собі мінімального феншуя. Получилося щось плюс-мінус такого плану. І щоб нечайно не вивалитися з хати, я скрафтив паркан і присобачив його по периметру, а потім в кутках назовні скинув весь непотрібний шмот у скриню, спустився вниз і поплив до вежі, тому що не забуває, у мене є ціль нафармити 135 тростинни і зробити повний зачарувальний стіл. Ну такое, я терзан на мінімалках. Оббігаючи орави мобів, я зміг добратися додому. До кінця дня я висаджував троснячок і додатково порахував, яка кількість у мене на даний момент вже присутня. Не ламай мені двері, паскуд. День 21 і відтепер я на версії 1.3. В цьому оновленні в Minecraft добавили пустельний та джунгловий храм, ендер скрині, торгування з жителями і відповідно смарагди, зачаровані золоті яблука, книги, в яких можна писати. І також зі всіх дошок тепер можна скрафтити напівблоки. І з них получатимуться не тільки дубові. Тим часом я, чекаючи, поки ростуть зелені палки, вирішив нарубати дерева, а потім почав грамотно складати в скриню предмети, які точно потрібно забрати з собою в нову халабуду на дереві. І коли в інвентарі у мене була 51 штука чистого прибутку, я побрив абсолютно всю ферму. Скрафтив весь необхідний папір і 45 книг. Ну от для чого я це роблю? Щоб що? Щоб показати, що у мене є книги. Я зробив 15 книжкових поличок, закинув їх в переносний сундук, забрав весь обсидіан для того, щоб на новій базі теж збудувати портал в пекло. Зламав скриню і почав прощатися з цією базою. Прощавай, вежа. Може ще колись зустрінемося. Ого, що він там робить? День 22-й і подорож почалася з не найприємнішого моменту. Е-е, ладно. І по дорозі сталося дві речі. По-перше, я не втримався і почав копати вугілля. А по-друге, мені попалася зграя вовків, і я вирішив приручити одного собі. Здорово, Бобік. Ану, покажи, що ти можеш. Охохо. Клас. Потім я лупанув іншого вовка і, як не дивно, Бобік встав на мою сторону. Хороший песик. Да. Але коли я сів в човна, щоб добратись до джунглів, я думав, що Боббік телепортнеться до мене і ми продовжимо бути найкращими друзями. От тільки я походу дуже поганий друг, тому що після того, як я переплив океан, я тупо забув про його існування. Піднявся в хатинку, скинув всі свої речі, скрафтив нове ліжко і ще одну сокиру, яку зачарував на шостий рівень і получив ефективність один. Клас. І відправся в міні-тріп по джунглям для того, щоб нарубати тропічного дерева, чим я, в принципі, і займався до кінця дня. День 23-й і гра оновилася до версії 1.4. Сюда добавили візерів, на ковальні, командні блоки, маяки, кажанів, моркву, картоплю, вудочку з морквиною, разом з їхніми домами, візер скелетів, зомбіжителів і міні-зомбі. Краще б їх не добавляли. І сьогодні я вирішив, що треба закінчити чарувальні справи і присобачити повний стіл зачарування. Я скрафтив дофіга на півблоків і почав будуватися на сусіднє дерево, на вершині якого було замінене листя на дошки, щоб получилось щось приблизно ось такого плану. Дальше я з двох сторін огородив повітряну дорогу парканом по центру платформи прифігачив стіл і після того поняв, що платформу треба збільшити і розставив книжкові полички. Щоб все це діло не виглядало як кусок рандомно насраних дошок в повітрі, я вирішив, що не помішає мінімально прокачати дану будівлю. Ні, ну чого, вроде нормально. Також я нарубав листя, яке розставив навколо платформи. Одним словом, зачарувальна територія була повністю готова, але проблемка полягала в тому, що у мене третій рівень. Тож я прийняв рішення відправитися в пекло, щоб накопати кварц і тим самим наформити левел. Я не захотів зраджувати тарзанівським принципам, тому почав робити ще одну дорогу до ще одного дерева. Зробив майже таку саму платформу, збудував портал, так само огородив шлях парканом, в тому числі і платформу, і відправився у незер. І тут мене спіткало відразу три проблеми. По-перше, вийшовши з портала, я поняв, що я якогось фіга на тій самій точці, на якій був ще 12 днів тому. По-друге, в грі на той момент ще не існувало кварца. Ні, ну я в натурі повний дурачок. І по-третє, пригнувши назад в портал, я опинився чорт знає де. Якого хе чому я появився тут? Да, я вийшов за 1000 блоків від своєї бази. Це просто якийсь дебіль. Короче, я зламав цей портал. Так ніби це щось дасть. Зробив човна і попензлював додому. По дорозі мені попався зомбіжитель, якого я полоскотав лодкою. І потім мені набридло. Я включив координати і, як виявилось, я побіг не в ту сторону. О Боже! Та й дивачко! Але були й позитивні моменти, тому що я зустрів слизнів, яких по приколу знищив. А потім я знайшов давно втраченого друга. О, Бобік, здорово! Я й забув про твоє існування. Я добрався додому і просто повтикайте, як він появився нізвідки. Боббік, ти мене в натурі лякаєш. І, до речі, хоть на дворі всього лише 24-й день, але статистично більше половини людей до цього моменту не додивляються. Тож, якщо ви входите в список еліти, який додивився до цього моменту, напишіть в коментарях: “Все буде Україна”. І я обіцяю, що кожен такий коментар я лайкну особисто. День 25-й і Minecraft обновився до версії 1.5. В гру добавили купу редстоун приколдесів: воронки, компаратори, червоний блок, викидач, активаторні рельси, дві нажимні плити, вагонетки з динамітом та воронками і кварц. Ні, серйозно, от настільки мені повезло. Представляєте, вас добавили відразу, коли він мені став потрібен. Подякував Можанг. Я знаю, що це ви для мене постарались. А і ще тепер версії будуть оновлюватися кожних три дні. Да, але є два нюанси. Перший – це то, що кварц буде генеруватися лише в незвіданих мною раніше місцях. І другий – це те, що проблема з порталом нікуда не ділась. Це просто абсурд. Я я не знаю, що мені робити. Насправді це брехня. У мене була одна радикальна ідея. Для початку я потратив приблизно 10 хвилин для того, щоб повністю знести портали. Потім я відправся додому, але по дорозі забіг на склад під вежу, щоб забрати шмотки, які не влізли мені в інвентар при переїзді. Приплив на базу і збирався знов піти в пекло, але мені помішали. Ладно, не така уж страшна біда. Відремонтував дорогу, підбіг до портала, записав координати, пригнув в нього, поділив координати на вісім, деактивував старий портал і почав копатися на поділені корди. В потрібному місці я зробив новий порталік і телепортнувся на базу. Є. Таким чином я законектив два портали. Я більше не буду появлятися чорт з наде при кожному виході з пекла. Почав ритися прямо, щоб викопатися з блоків і вперше в житті побачив кварц. Тож абсолютно весь 26-й день я потратив на те, щоб тупо накопати достатню для 30-го рівня кількість кварцу. 30-й левел. Та ти що? Так що з досягнутою ціллю я вернувся на базу. На 27-й день я скрафтив нове діамантове кайло і побіг його зачаровувати на 30-й рівень. Йо!хо! Щоб ви розуміли, я не просто почав пригати, мене почало плющити від радості. Цього дня я зі своєю новою елітною кіркою на удачу три вирішив відправитися під землю і накопати тонну ресурсів. Так що я зробив придуркуватий шлях з напівблоків і почав порушувати перше правило майнкрафтера. Ніколи не копатися під себе. Ладно, насправді я просто дуже самовпевнений і тримав відро води на поготові. Я провалився в печеру, де почав вештатися, викопуючи абсолютно все, що бачили мої очі. І звичайно, що без проблем не обійшлось. А а то якась в натурі проклята печера. Після того я докопався до 12-ї висоти, де зробив невелику кімнату, поставив верстак, скриню, пару пічок і позначив, де будуть тунелі для пошуку діамантів. Скрафтив драбину, якої не вистачило, щоб вибратись на поверхню і мучився, піднімаючись водою. А коли виліз, то поняв, що надворі вже 28-й день. Це означало, що Minecraft проапдейтився до 1.6. І на цій версії ночі вся його команда високоінтелектуальних кодерів добавили в гру конів. Ні, реально оновлення так і називається. Horse update. Це не прикол. Ладно. Окрім коників, різних порід і відтінків, в гріше появилися віслюки, повітці, коврики, бірки, коняча броня і вугільні блоки. Супероновлення вже не терпиться відчути на собі ці неймовірні зміни. Я закінчив спуско-підйом, зробивши стовп з рабиною і вирішив знайти собі коня. Але в зв’язку з тим, що в мене немає сідла, я скрафтив повідець і погнав на пошуки. Надворі почалася ніч, тому мені жорстко заважали моби, але як мінімум я знайшов конячок. Розібрався зі всіма надоїдливими створіннями. Ти що, дурак б? І почав переручати коня, але в нього було дуже мало ХП, а ще він не хотів переручатися, так що я його ліквідував. Я подружився з двома іншими конями, взяв їх на шнурок і ми разом попензлювали на базу. Біля хати я прив’язав їх до стовпа, щоб вони чекали кращих часів, коли у мене появиться сідло. Скоріш за все, я забуду про їх існування до кінця відео, але зато я дослідив це мегаоновлення. День 29-й я 4чотири години спускався в шахту і потім почав копатися прямо. На сьогодні моя ціль – це знайти достатню кількість діамантів, щоб скрафтити повний сет алмазної броні. І я потратив на копання шахти тупо весь день. Да, але звичайно, що з такою імбовою кіркою я добував абсолютно все, що попадалось мені під руки. Коли я намагався багоюзом подивитися, чи під лавою немає нічого цінного, я випадково помітив одну жилку діамантів, з якої отримав вісім штук. І потім через хвилин 15 я знайшов ще одну, де було вісім блоків руди і з кіркою на удачу мені випало 11, що не дуже вже і удачливо. Після того я скинув все, що накопав у скриню. Короче, ось результат моєї клопіткої праці. Нормально, нормально. День 30-й. Я виліз на поверхню, освітив свої повітряні дороги, скинув весь шмот, переплав все залізо і скрафтив діамантову броню. Оце тактак потужненько. Також після копання ресурсів моє кайло доволі-таки слабо себе почувало. Тому я вирішив зробити наковальню, щоб з’єднати своє старе кайло з новим і відремонтувати його повністю. Скільки? Які 36 рівнів? Ви щось здуріли? Там вже всі ошале. Добре. А якщо просто діамантами ремонтувати? Я вам в рот срам. День 31-ї. Я тепер на версії 1.7. Апдейт називався оновлення, яке змінило світ. І признаюсь вам чесно, воно таки змінило світ в буквальному сенсі цього слова. Тому що в гру було добавлено 11 нових біомів, а саме березовий ліс, Глибокий океан, високі гори, крижані піки, рідкі джунглі, мегатайга, засніжене тайга, меса, темний ліс, скелястий берег і саванна. Це все неймовірно круто, але основна фіча цього апдейта полягає в тому, що тепер можна бігти, зажимаючи Ctrl, а не тикати два рази W. І, до речі, в мене нарешті підвантажився мій неймовірний скін. Я ще трошки погоцав на F5, насолоджуючись бігом на контролі, а потім відправився у пекло з лише одною ціллю: прокопатися на сотню блоків, щоб зробити новий портал і вийти з нього за пару тисяч блоків в звичайному світі. Але я появився в печері. Клас. Я поламав неудачний портальчик, почав вибиратись на поверхню і, як виявилося, я знаходився під просто величезним океаном. Так що задихаючись, я скрафтив човен, доплив до рандомного острова і знайшов пустельне село. Жителі продавали якесь конкретне фуфло і окрім халявних книжкових поличок в них більше нічого цікавого не було. Да ще вони чогось дуже сильно довбили двері. Йопт, ви що здуріли, чмоні? Все, нема у вас більше дверей. І після того я продовжив плисти прямо в пошуках нових біомів. Добравшись до суші, я потрапив в рівнини, де нафармив сире сало зі свиней. Залотав новий вид квіточок. І тут була просто аномальна кількість свиней. Ух, ти, будь ласка. Досить, досить. Я друг. А так що я потратив купу часу на те, щоб перебити всіх предків Тараса з відео 100 днів виживання на острові і закинув все здобуте сало в мультиварки. День 32-й я пошвирявся яйцями в корову і помітив грандіозну гору. Настільки грандіозну, що коли я вибрався на вершину, то опинився в хмарі. Ага. Ага. Супер. До побачення, хмари. Ну і оглядаючи цей неймовірний краєвид, я прийняв рішення зробити тут тимчасову базу в скалі. Тимчасова вона буде, тому що на даний момент у мене ноль бажання покидати свою Мауглі стайл хату. Я спустився водою на середину скали, розкопав тут кімнату, розбавив камінь кругляком, щоб трошечки покращити зовнішній вигляд цієї коробки. Поставив пічки, верстак, дві скрині і також присобачив дві квітки. Ну, це жестачайший феншуй, погодьтесь. День 33-й я зайнявся спуском згори на землю, і виглядає він приблизно ось так. Ну, такий трохи небезпечний спуск. Я так само урізноманітнив скалу куругляком навколо входу в брлогу. добавив парканчик, тому що безпека – це наже все. А потім прокопав тунель, розкопав ще одне приміщення і зробив тут збільшений портал в пекло. Тада-да. В незері я почав копатися по координатам до свого минулого портала. Воу! Побачив вхід в інший тунель, збудував дорогу, виставив сходи і тепер у мене є швидкий прохід між хатою Тарзана і гномською печерою. Да, цей викопаний квадрат вгорі отримав власну назву. Абсолютно вірно. День 34-й гра прокачалася до версії 1.8. Цього разу добавили слайм блоки: андезит, діорит та граніт. Банери: ендерміта, кролика. Перший появився скін Алекс. З овець тепер випадає не тільки шерсть, а ще й м’ясо. І основною фішкою оновлення був підводний монумент. До нього я ще встигну добратися. А поки що мене цікавить, якого фіга потух портал. Ще й дощ почався. Просто клас. Я його запалив і появився фіг знає де. Вернувшись назад, я вдруге появився фіг знає де, і тому весь день потратив на фікси порталів, які поламалися внаслідок апдейта до 1.8. Заодно я зробив слой знези раку над дорогою, щоб можна було швидше добиратися, без перестанку, пригаючи і стираючи палець до крові. Коли я нарешті пофіксив всі порталівські трабли, я вернувся додому і, як виявилося, на порталах баги не закінчувались. Бобік, поясни мені, будь ласка, куда дівся твій чорний ошийник? Прийшлось помалювати його знову. І цього дня я поняв, що моджинги нарешті схаменулися зі своїми неадекватними прайсами на зачарування предметів. О, сюда. Тепер призичара буде зніматися тільки три рівня. Клас. І окрім того, ремонт мого кайла тепер обійдеться мені не в 30 пс рівнів, як раніше, а всього лише в два. Ну, зашибісь. Красавчики, можги, можете, якщо хочете. Раз така шарманка, я вирішив зачарувати меч, лук і всю свою броню. Я отримав отакий чоботи та отакий нагрудник. І у мене закінчився рівень. Тому я знов побіг в Незер, щоб накопати кварца. 30-й левел присутній, але я хочу 33-й, щоб не бігати туда-сюда. І готово. Я вернувся додому і на 35-й день зачарував штани на захист чотири і шлем на захист три, незламність три. Після того прийшлось повторити той же самий процес копання кварца. В притик до 33го рівня. І повернувшись на базу, я нашаманив собі отакий жорсткий меч і отакий поносний лук. А ну що ж таке з тими луками? Кожен раз одне і те саме. Потім я майже всю ніч сортував речі по скриням і вирішив, що настав час дослідити нереальне нововведення. Підводний монумент. Приблизно через 1000 блоків в далині я побачив те, що шукав. О, я його бачу. Напевно, ви його ще не бачите, бо у мене 27мидюймовий екран, а у вас, напевно, не такий великий. І я зараз не про екран. Після цього неймовірно крінжового жарту я підплив прямо під монумент і надіявся встигнути зламати хоча б один блок, щоб пробратися всередину. Але в Майнкрафта були інші плани, да, і мене ще й до того всього почали колошматити гварди. Короче, да пішли ви в сра. Мені що вообще нефіг делать. Я не буду туда йти. Добрався до суші в надії знайти тут корову і випити її теплого молока, щоб пройшов ефект втоми. Але на цьому острові не було нікого. Потім я зробив нову лодку і 4чотири хвилини намагався після цього зламати верстак. доплив на ще один острів, де так само не було ні одної корови. Натомість тут був нововведений кріль, який, як виявилось на цій версії, був супер повільним. Чо ти не втікаєш? Ви цього не бачили. І в результаті я настільки довго шукав, де мені випати пастеризованого молочка, що ефект втоми встиг повністю пройти. Так що я поплив додому. Що за бред? Якого фіга ви відв’язані, коні? Я скрафтив нові повітці, щоб повторно прив’язати лошади. Будьте тут, дурачки. Коні почали пригати від радості після того, як я їх вдарив. Походу вони якийсь мазохіз. День 37-й і надворі тепер версія 1.9. А це було перше оновлення, яке мож зробили під кнутом Майкрософта, тому що 6 листопада 2014 року за 2,5 млрд доларів саме вони викупили Minecraft повністю і почали творити вакханалію. Наприклад, повна зміна системи бойовки. Тепер вам треба чекати, щоб меч перезарядився перед тим, як наносити повторний удар. Але були і позитивні нововведення, такі як добавлення дальніх островів енду на пару зіті та елітрами. Плюсру добавили ліву руку, щити і оце все. Сорі, я вже тупо задовбався окремо розказувати за кожен блок і предмет, доданий в гру. Бобік, втикай. Тепер я можу тримати дві кірки. Ти радий. Перш за все, я скрафтив щит, показав його Бобіку і вирішив, що настав час вбити дракона і пройти Minecraft. Тому я відправився в пекло на пошуки Незрфортеці, щоб залутати палички Блейза. По дорозі гаст получив подвійне приниження і через пару хвилин натрапив на фортецю зі своїм потужним мечом на грабунок 2. Я з легкістю розібрався тонною блейзів, нафармивши при цьому 20 палочок. Після того я прокопав тунель і побудував чергові сходи, які з’єднав з раніше зробленою повітряною дорогою. Прибіг на базу, скрафтив ендер очі, одне з яких запустив в повітря і дізнався, в якій стороні знаходиться стронгхол. Почав пробиратися в потрібне місце, і по дорозі у мене зламалося око. Просто клас. А потім це сталося ще раз. Да ви що прикалуєтеся, що це за бред? В результаті я добрався до грибного острова, де око полетіло під землю. І це просто найгірше, що могло статися. Скоро зрозумієте, чому я почав копатись під собою і доберився впритик до бедрока. А де Стронгхол? Проберившись трохи вверх, я побігав по печері, покопався в різних напрямках і в кінці-кінців провалився в підземну фортецю. Воу, а де ачівка? Да якогось фіга я не отримав ачівку? Хизи. Може її ще не добавили. Я знайшов бібліотеку і у скрині була книга на гостроту три. Потім я обігав абсолютно всю фортецю і поняв, що вона забагована і всі проходи тупо закриті блоками. Я так і знав. В натурі, класно, що це за кімната. Почав копатися на всі чотири сторони світу і в моменті, коли на мене полилася лава, я поняв, що знайшов кімнату з порталом. І просто подивіться на це, що це таке, як це можливо взагалі. Я виставив всі очі енду, які в мене лишилися. І по підрахунку мені не вистачало ще рівно п’яти штук. Перш за все, я вирішив зробити швидкий прохід від бази до Струнхолда через Незер. Тому по координатам прокопав черговий тунель, на виході з якого побачив зроблений мною раніше автобан, тому позначив вихід кругляком. Дальше я вибрався на поверхню, щоб вночі нафармити ендерперли, і згадав, що на грибних островах мобивняться. Да, це саме те найгірше, що могло статись. Так що я через пекельні надрапензлював гномівську печеру і вночі пішов вбивати ендерменів. Коли всі необхідні перли були зібрані, я побіг назад в Стронгхол. На крайній випадок скрафтив ендерскриню, феєрверки і активував портал. Якщо що, звук ставлення очей я добавив на монтажі. Моджинги станом на 2016 рік до такого ще не додумали. Я попригав від радості і наступив день номер 40, а це означало, що гра проапгрейдилася до 1.10. І вони добавили ведмедів. Ні, серйозно, ведмедів і ще два нових вида мобів. Ладно, ладно. Ще була добавлена магма, кістяні блоки і червона незерцегла. Суперапгрейд десь на рівні з обновою, коли добавили коней. Так що досліджувати в цьому оновленні нема що. Тому я продовжив досягнення цілі: пройти Minecraft і отримати елітри. І я появився за 1000 блоків від острова та моментально почав панікувати. Зрозумівши, що діватися нема куди, а лишатися на обсидіановій платформі безтолково, я почав будуватися на острів. Добравшись до місця призначення, я перекопався на гору і почав розстрілювати кристали регенерації. Також я півгодини не міг попасти в дирочку. Ладно, мене це заї Як виявилося, знищити кристал, закритий гратами на цій версії було фізично неможливо. І після того, як я його взірвав, мене скинув ендермен. Але слава богу, я професіонал. Швиденько розібрався з рештою кристалів, і тепер лишалося вбити дракона. Як мені дотягнутись до тебе, ти чмо? Дотягнутися було цілком можливо. Я максимально побрив його мечом, а потім добив з лука. З беззубика дропнулось просто дофіга рівня. І також я забрав його яїчко, нафармив дофіга ендерперлів і погнав на дальні острови. А цю штуку ще не добавили, да? ладно, я вас поняв. почав бігати по величезним кускам сира в повітрі і кидати найбільш ризиковані ендерперли в моєму житті. Окей, такого більше не робимо. І все це для того, щоб знайти місто енду. Через пару хвилин я побачив цілих три. Що? Як це взагалі можливо? Я накопав блоків, побудував шлях між островами, ще раз накопав блоків, збудував стовп, кинув ендерперл, вбив шалкера і забрав ті самі довгоочікувані елітри. Лано, насправді ні. Я тільки що вам жорстко набрехав. Перед тим, як забрати, я ще дві хвилини намагався їх красиво засняти для кадрів, які ви бачили раніше. У скринях я знайшов три діаманта: стрьомні штани, непогану кірку і непогану лопату. На елітрах я полетів в сусідн Ncсіті. І саме в цей момент на мене звалилася гірка правда. Що, що за фігня? Феєрверки не працюють. Саме так не працюють. Мало того, шалкерів ще й не падають панцирі. Це просто якийсь треш. Ну і нащо я сюди перся? Знайшов ще одні норм шаровари, меч, смарагди і забрав вже другі елітри. відправився в ще одне місто, чисто заради лута в скринях і надибав там отакий от меч, отаке от топове кайло на шовковий дотик і дуже навіть непогану лопату. Да, і ще пробував на левітації добратися до чергового корабля і чуть не попрощався з життям. Ху. Ладно. Після такого єдине, що хочеться – це помитись. Дальше я хотів вилізти на стовп, щоб з нього на елітрах полетіти в ще одне місто. І я потратив всі ендерперли, тому що я криворукий дурачок. Так що прийшлось добиратися більш традиційним шляхом. Залутав ще одні елітри. Найкращий натурально згенерований шлем, який я бачив за все своє життя. І потім в іншому місці купу всякого гав. День 43я на версії 1.11. І о чудо! Тепер шалкерів падають панцирі і можна скрафтити шалкербокси, а також феєрверки почали працювати. Окрім цього, в гру добавили спостерігачі тотеми, лам і особняки разом з оцим набором розбишак. Так що на піднесеному настрої супер вмотивований я почав гатити шалкерів. Да, про те, що феєрверки запрацювали, я дізнався доволі смертоносним способом. Воу. Так що на даному етапі ендівська авантюра добігла кінця, і я понісся додому. О, ура, я пройшов Minecraft Escapй. На хаті я скрафтив три шалкера, скинув всі здобуті шмотки, подивився на свого дружбана і сказав: “Ладно, Бобік, я йду шукати особняк. Ти відповідальний за хату”. Саме так я полетів, куди очі гляділи, в надії знайти нововведене житло розбійників. На своєму шляху я знайшов саванну, де зрубав дерево, щоб получити саджанець акації. полетів дальше і невдовзі побачив те, що шукав. О, сюда! Для початку я вбив трьох овець і скрафтив ліжко, щоб припинилася галіма гроза. Потім нарубав листя кіркою на удачу, щоб нафармити чотири саджанця темного дуба і найшов вхід в особняк. Особливо цікавого тут нічого не було. В принципі, воно і не дивно. Хіба що не подавувала обізнаність розбійників в редстоуні. Ну, вони з такими навиками реально могли б зробити калькулятор. Також було знайдене єдине в світі маленьке дерево темного дуба, де білкувате ліжко, парочку сіромордих, злих, носатих, евокора, якого я вбив, і він нічого не встиг зробити, вексів або ж бісиків. Да, їм більше підходить ім’я бісики. То що бісили вони мене страшно. Ну і звичайно, що тотем безсмерті, який дропнувся з чаклуна. Оце так текстурка. Я викинув щит, бо він мені більше не потрібен. Все, я з тобою набавився, арівідерчі. Потім я зайшов не в ту кімнату, де мене знатно поколотили. Ну куда в блоки ти чітер кончений. Попсував тіпам ремонт, завалив всіх, хто лишився. І на цей момент особняк повністю досліджений. Так що я я спалив його до дідька. Ні. Ну а що? Там живуть недобросовісні злі, негативні. А тому що нема чого бути розбійниками. Треба бути добрими людьми в тому житті. То там говорить наверху вівця. Що там робила вівця? День 45-й я вернувся додому, дав один тотем Бобіку, але він його чогось не брав. І абсолютно весь день я потратив на максимально ефективну експлуатацію левела, отриманого за вбивство дракона. В результаті я получив отаку імбову лопату: хайло, сокиру і лук. На 46-й день гра обновилась до версії 1112. Морджинги добавили кольорові ліжка, кольоровий бетон, кольорову глазуровану теракоту, папугая і всь. Ну, воно і не дивно. Обнова називалась кольорове оновлення. Я накопав піска, гравію, зрубав кактус, пожарив його, скрафтив цемент, виставив його, перетворив у бетон і збудував мініатюрний зелений пісю. Ну і все, оновлення досліджено. Дальше я півдня літав по світу в пошуках тростини. Ого, це що? Якась коров’яча долина? Не дивись на мене, ти мене напрягаєш. Вернувся додому і знаєте, після подорожі в особняк і польоту по світу, збираючи тростину, я поняв, що мені бракує свободи. Тому я вирішив не прив’язуватися до своєї тарзанової хати і повністю перебратися в гномівську печеру для того, щоб відчувати себе вільною птицею. Ладно, насправді причина переїзду полягає в тому, що тут вже зі всіх сторін поломана генерація через постійні апдейти. Так що я почав переміщати всі предмети зі скринь у шалкери. Прощавай, Мауглі Styleлхаус. Ти подарував мені незабутні емоції, але пора рухатись дальше. Дальше це жити в скалі. В день 47-й я через пекло почав пробиратися на нове місце проживання і по дорозі накопав кварца, щоб з’єднати два лука і получити потужну полялку на силу п’ять. Добрався до портала і першим же ділом, навіть не розібравши чемодани, викопав нову кімнату спеціально для стола зачарування. розбавив камінь кругляком, щоб кімната була в такому ж стилі, як і вся база. І точно те ж саме зробив на стелі по всій печері. Я я не розумію, чого я не зробив цього раніше. Також я зламав верстак та скрині для того, щоб тотально видозмінити складське приміщення. Потім я взяв меч на грабунок три і під місячним сяйвом полетів шукати корів для того, щоб вирізати їх і отримати шкіру, з якої я скрафтив рамки, які виставив на сундуки. До кінця дня я грамотно перекладав речі з шалкерів у скрині. Грамотно тоді би мається на увазі, що я їх посортував. День 48-й я зробив ще одну кімнату спеціально призначену виключно для спання. Я чув, нормальні люди такі кімнати називають спальнями. І також погнав у Незер, де черговий раз накопав кварца, щоб поєднати дві кірки. І моя теперішня копалка на шовковий дотик отримала незламність три. Ще я півгодини думав, що мені робити, і докумекався, що не помішає задля феєрверків мати власну ферму тростини і не шукати її кожен раз по світу. Так що я зробив ту саму ферму, що й на початку, про яку я вам нічого не розкажу, щоб в відосі не було репетативності. Того мене навчив великий влогер Vinor, знаєте такого. Так що вот результат моєї роботи протягом всього дня. Вночі я зайнявся добуванням пороху для тих же самих фаєрверків, але кріпери більше взривались, ніж дропали порох. То не їхня вина, то чисто я криворукий. День 49 і тепер я граю на 1.13. До цього моменту я старався розказувати про абсолютно все, що добавляли в оновленнях, але відтепер цього не буде. Тож умоджинги серйозно взялися за гру і з кожною обновою добавляли все більше і більше всяких прикалдесів, які мені впадло перечисляти. Тому буде тільки основне. На 113 була повністю оновлена морська система. Добавили риб, дельфінів, черепах, утоплеників, тризубець, затонулі кораблі, айсберги, підводні руїни, скарби, оці мерзенні створіння, а також п’ять нових видів океану. Я відразу ж полетів на пошуки нових океанів, щоб повтикати на просто неймовірну морську фауну. Але мене відволікли льодяні глиби, і я вирішив наформити замерзлої водички, щоб в майбутньому зробити дороги в незері і переміщатися по світу зі швидкістю світла. Найс. Я полодів дальше і незабаром добрався до генерації з новими топовими океанами. Першим ділом я покайфував з того, що в грі появилось нормальне плавання. Потім я привітався з дельфіном і зустрів утопленіка з Америки, який дропнув мушлю. Поплив дальше і знайшов затунулий корабель, всередині якого була скриня з картою до скарбів. Я почав таксяк плавати по океану в пошуках скарбу, аж поки вона не показала, що я наближаюся до Червоного Хрестика. Використовуючи професійні знання Майнкрафтера, я вичислив, де знаходиться скриня, і там було Да. Після того, розуміючи, що на цьому, в принципі, весь основний контент оновлення вже побачив, я прийняв рішення полетіти додому. На 50-й день я посадив всю тростину, яку знайшов під час подорожі по світу і прифігачив на стіну карту з першим в цьому світі знайденим скарбом. Да, да, це дуже велике досягнення. Вам це має бути зрозуміло по моєму радісному приганню, як дегенерат. Цього дня я помітив два блока, які висіли в повітрі, і вони мене дуже сильно розізлили. А потім я погнав в тайгу, де вирубав половину лісу. Все для того, щоб отримати купу саджанців, з якими я виростив жирнющу смереку. Да. І ще я випадково получив диск від того, що скелет вбив кріпера. На врубування лісу і жирсної смереки я, в принципі, потратив весь день. Ви спитаєте, для чого тобі стільки дерева? Я не знаю. Ні-ні, ні, серйозно, я я не знаю. День 51-й. Я хотів послухати музичку з диска, який дропнувся з кріпера, але я походу повний нуб, тому що замість музичного блока в мене получився нотний. Так що я трохи потикав по ньому тим диском та й збився з тої ідеї назавжди. Сьогодні я вирішив зробити величезний загін з тваринами. Скрафтив паркан і ворота, прикинув, де він буде знаходитись, розчистив територію, виставив огорожу, зробив вхід і оглянув, що получилось. Угу. Ну, такий невеличкий, тварини дві-три поміститься. Я зробив експрес-город, на якому потратив всі запаси кістяної мухи, але зато наформив 30 кусків пшениці. Взяв в одну руку моркву, в іншу пшоно і погнав заманювати стадо тварин. Та але була проблемка надворі. Почалася ніч. Народ, будь ласка, будьте тикше. Нас тут всіх підірвуть час. До нашої гопкампашки приєднався зомбі. І я їх всіх умудрився закрити всередині загону. Але, на жаль, на цьому історія не закінчилась. Клас. Попри постійне заважання від зомбі, я зміг забудувати тут абсолютно все землею. І коли я розстрілював мобів всередині загону, а я повторив всю ту саму процедуру, вбив всіх мобів, освітив територію, розмножив всіх тварин і максимально злий вийшов з гри. День 52-й і є дві новини. По-перше, Minecraft тепер на версії 1.14. І, по-друге, дні тепер будуть обновлятися кожних чотири дня. На цій версії були повністю змінені жителі. Їм дали купу нових професій, які отримуються з 11 нововедених блоків. Також добавили рейди лисиць, пант, мандрівників і оновили буквально всі текстури в грі. Йоу, все таке гарне, все таке свіже. Нарешті нормальні текстурки в незерака. Кайф. Через оновлені текстури я почав сходити з розуму. Цього дня, глянувши на свої елітри, я почав розуміти, що мені в терміновому порядку необхідно зачарувати їх налагодження і незламність три. І в зв’язку з тим, що на сайті отримали потужний апгрейд, я полетів на пошуки села для того, щоб привести жителів до себе додому і зробити трейдхол. Сюда село. Я обмежив селянів в можливості пересуватись, скрафтив дві кафедри і погнав в один з домів для того, щоб зробити бібліотекаря. Просипаємося, для тебе є робота. житочок взяв професію, але якогось фіга він не міняв трейд, тож я вирішив лягти поспати в надії, що вдень плачевна ситуація зміниться. Але, на жаль, не змінилось нічого. В мене була підозра, що ця механіка ще не була добавлена на 114, і тому я вирішив не втрачати часу привезти шнобелі в гномівську печеру і почекати, коли світ апнеться до версії 1.15. Тож я зробив портал в пекло, який непонятно чого законектився з моїм домашнім порталом. Але я не розгубився, прокопав тунель і на потрібних координатах позначив, де саме має бути реальний портал. Знайшов лавове озеро, накопав обсидіану, поміняв землю на нього і тепер все було ідеально. Дальше я скрафтив дофіга рельс, якими проклав дорогу між гномівською печерою і селищем, посадив Джамала в вагонетку, відправив його в пекло, звідки акуратно штовхав його, щоб він не покотився назад. Да, да, оце от називається акуратно. На скору руку викопав кімнату, яка в майбутньому буде повністю передбачена для жителів. А поки що тут тільки Джамал. Слава Богу, він недовго був самотнім, тому що я повторив всю ту саму процедуру ще з одним селянином. На жаль, без проблем не обійшлось. І збільшив трейдхол для майбутніх рабів. Ой-ой, тобто друзів. До кінця дня я пробував щось начудити з тими трейдами, які застряли в бібліотекарів і не хотіли мінятись. Невже у тебе немає оцього от внутрішнього бажання підійти і стати алхіміком для того, щоб потім я з тебе зробив ще раз бібліотека. Ну, тобто нормальна людина? Ні, нема, ні, не було. День 55-й і жителі роздуплились. І якось дуже дивно вони між собою вирішують, хто візьме професію. Що бохим суддя. Головне, що механіка ні з того, ні з соого почала працювати. Так що в такому придуркуватому режимі я почав шукати трейд налагодження і незламність три. Через 5 хвилин в одного з челіків я побачив незламність за доволі низьку ціну і відразу ж закріпив трейд. Ну і ми відкатились назад, тому що інший житель тер знов не хоче ставати бібліотекаром. Але я придумав сверхінтелектуальне рішення цієї проблеми. просто закритий іншого носатого блоками. І це спрацювало. Тож весь день я до безкінечності ставив і ламав кафедру. Притик до моменту, коли мені нарешті попалося лагодження. Ну, базару нема, просиш ти за неї багато. Ну, але таке враження, ніби у мене є вибір. Я побіг в зачарувальну кімнату і поставив дві новоздобуті книги на елітри. До кінця дня я ремонтував їх, копаючи кварц. Найс, крила повністю відремонтовані. День 56-й. Minecraft обновився до версії 1.15. Пам’ятаєте, я сказав, що відтепер оновлення будуть настільки великими, що мені буде в падло перечисляти все, що добавляють в гру. Що ж, в оновленій базі БіС вони добавили бджіл і всьо. Я час не жартую, тися працівників потрудились на славу і добавили в Minecraft жужащого моба, який живе в вулику, із якого можна получити медок. Просто неймовірний апгрейд. Десь на одному рівні з 110, коли добавили ведмедів. Ладно, погнали досліджувати бджл. Я полетів за 3-9 земель від своєї бази, щоб попасти в зону, де я раніше не бував, тому що тільки там могли згенеруватись дерева з вуликами. Через пару хвилин бродіння по лісу я знайшов те, що шукав, і забрав вулик кіркою на шовковий дотик. Потім я зібрав красивих квіток і побачив літаючу бджолу. Почекав, щоб наступила ніч і вони позалазили назад в вулики і погнав додому. Але по дорозі мене відволікла лама. Опа, лами, не підходь до мене. Я тобі говорив, не підходь до мене. вернувся на базу і вирішив зробити скляний купол, всередині якого будуть жити бджілки. Я накопав піска і переплавав його у скло. Ти що, чорт глім? Скрафтив багаття, розчистив територію і вперше прийшов мандрівний торговець. Здорова, Чудік, давно не бачились. Як сам? День 57-й. Я почав робити купол і майже моментально поняв, що такий розмір мені не підходить. Тому я забудував впадину, розчистив ще більше територій, розставив блоки трави, щоб земля пошвидше стала зеленою, і почав робити купол. І у мене закінчилось скло. Я повторив ту ж саму процедуру копання і переплавляння, на цей раз подвоївши кількість пічок. Поки плавиться пісок, я вирішив себе зайняти тим, що з протилежної сторони поставив карту зі скарбом, який я, на жаль, так і не знайшов. Ви про цю карту навіть не знали, тому що я з позором вирізав це з відео, коли досліджував оновлення 1.13. І до кінця дня я добудовував скляний купол. В день 58-й я зробив дирки під вулики, на дні яких поставив вогники, тому що таким чином бджели не будуть агритися, якщо з їхніх домів дістати медок. Та, щоб самі вони не згоріли, я поставив люки, поверх яких влупив два вулика, які у мене були. Решту я планую скрафтити з реінвестованих медових сот. Розставив тут світойочки самого різного характеру і затикав траву кістяною мукою. Ну, така от в мене получилася пасіка. Слухайте, на останок я розмножив жужуколок і на цьому бджолина арка офіційно завершена. Короче, я дуже задоволений собою. Мені пофіг, що це виглядає як оранжерея в Стрийському парку. Я задоволений і всьо. До кінця дня я розмовляв з тваринами. Це не прикол. Я реально стояв 4чотири хвилини і базарив. Я тупо хворий на гол. В день 59-й я вирішив вилізти на бедрок в пеклі, щоб зробити там швидкісні дороги з льоду. Перш за все я погнав в енд, щоб фарманути ендерперли. Після того накопав обсидіану, записав координати, на яких треба буде зробити новий портал, і почав копатись на вершину. За допомогою F3 я вичислив, де знаходиться останній слой бедроку. Зробив тут драбину і щоб пройти через нього, я кинув ендерперл між блоками. чи назис гонько вичислив, де треба розмістити новий портал, запалив його і він законектився з моїм домашнім порталіксом. Після того я знищив старий і для того, щоб все ще мати доступ до звичайного Незера, я вирішив перетворити озеро Лави в ще один портал. І получилося все абсолютно не так, як я планував. Тож я зламав озерний порталус, полетів супер далеко, зробив ще один і сталося все те ж саме. Та ну йоб твою, да? І телепортнувшись, я знов появився вдома. Ну і починається новий день. Версія зараз поміняється. Відповідно прийдеться відкласти фікс цієї проблеми на потів. День 60-й візі на записі був абсолютно правий. Версія обновилась до 1.16. 11.16 або ж неer Update гравці чомусь вважають найкращим оновленням. Хоча особисто мені очевидно, що коли вони добавили ведмедів, оце була реальна пушка. В грі появився Незерит, бастіони, чотири нових біоми в незері, пігліни, хогліни, брути, купа нових блоків, зруйновані портали. Але це все фігня. Вот ведмеді. І звичайно, що я вирішив присвятити себе повністю добуванню стародавніх залишків, щоб прокачати свою броню до Незеритової. Я перегнув портал і вирішив по даху пекла пройти на плюс-мінус 1000 блоків, щоб добратися до нової генерації Незера. Прибіг на координати міну1500, зробив новий портал, запалив його і стоп, а як я попаду в звичайний незер? Чекай, чекай, що дурак? Ну, клас. І тепер любий портал, який я тут зроблю, буде конектитися з порталом над бедроком. Да, я покумекав і поняв, що це була супер ідіотська ідея. Бляха, я інколи таке чужу. Це просто ужас. Я знищив цей портал, вернувся назад, через оверворуд погнав в село, з якого добрався в звичайне пекло і почав летіти прямо, аж поки не побачив новий біом. Тепер, знаючи, що тут нова генерація, я прокопав тунель, щоб з’єднати стару дорогу з новою. І також вирішив все-таки пофіксити проблему з порталами перед тим, як іти за незеритом. І записуючи координати, я чуть не обісрався. А, да, я взагалі не злякався, даже не дьорнувся, я б сказав. Забудував дирку, запалив порталус, виліз на дах. І тепер у мене є спеціально призначений телепорт на бедрок в Незері, в той час як домашній портал знову веде в звичайне пекло. Після того я став барбером, тож 10 хвилин літав по світу і стрих овець, скрафтив дофіга ліжок, склав це все у шалкери і знову побіг в пекельні надра, по яким пролетів чорт знає куда. Прокопався на 14-ту висоту і на стик у двох чанків почав робити довжелезний тунель. Ні, серйозно, я вирішив прокопати тунель, поки не натраплю на озеро Лави. і воно вперше появилося за приблизно 500 блоків. В процесі копання я вже знайшов три залишка і потім почав взривати ліжка. Оце от прямий доказ того, що краще шукати незерит між двома чанками. І це було останнє ліжко. Я накопав 21 стародавній залишок, а це п’ять злитків незарита, чотири для броні і один для кірки. Тож я полетів додому, закинув все це діло на переплавку і скрафтив незарітові злитки. Раз, два, 3ченч. І о, боге, дякую, що на версії 1.16 ще не послали моджингам ідею добавити оцей от ідіотизм. Я можу прокачати броню, не риючись в бастіонах і купаючи діаманти, щоб продублювати ці вонючі шаблони. На ваших екранах самий потужний майнкрафтер в світі. В день 63-й я полетів до портала, який веде на дах Незера, тому що на сьогодні моя ціль – це відправитися в тур на свою саму першу базу. Насправді ні, справжня ціль – це позбавитися сухого льоду, який я накопав раніше. Я повтикав скріншот, який робив 60 днів тому. Поділив їх на вісім і почав робити дорогу довжиною в 800 блоків. В потрібному місці я зробив портал і вийшов саме там, де й хотів. Йоу, ностальгія так і пробиває. Я на F5 зайшов всередину хати, почав тут роздивлятися всякі приколи. Отакі в мене були ресурси. Дерев’яне кайло. О, слухай, ну, порох я забираю. І також зацініть, наскільки поламався світ в процесі безкінечних оновлень. Три вида листви на одному дереві. Це тупо абсурд якийсь. Я взлетів в повітря, почав оглядати весь цей поломаний світ, а потім відправився до вежі. Ого, йо-мойо. Невдовзі я побачив свою ще одну стару базу. Тут були наглухо забаговані двері, причому не одні. Да і в принципі більше нічого цікавого. І тоді я полетів в Тарзанову хату, де зустрів О боже, Бобік, сорі, я про тебу. Судячи зі всього, цьому песику більше підходить кличка Хатко, ніж Бобік. Правда? Так що, як ви могли здогадатись, я вирішив привести Бобіка в гномівську печеру. Ну, в мене є життєвий принцип. Беріть блокнот і записуйте. Краще пізно, ніж ніколи. Я заманив його в пекло, де ми разом пробігли 1000 блоків, заштовхав його в портал. І тепер Бобік знову вдома. Короче, ти тепер живеш тут. Я думаю, ти радий. Правда, в тебе було свіже повітря, а тепер ти сидиш в серій печері. Скажи: “Клас”. День 64-й гра обновилася до версії 1.17. В Minecraft добавили аксолотв, козлів, світящихся сквітвердів, аметист, мох, азалію, глибосланець. Два нових вида печер. І також золото та залізо тепер випадає так само, як і інша руда, а не цільними блоками. Перед тим, як дослідити оновлення, я поняв, що минулого дня я збудував льодяну дорогу довжиною 800 блоків і так на ній ні разу і не проїхався. А це не порядок. Тож я полетів в пекло, поставив лодку і, ну да, це було очікувано. Добре, допустимо, я ставлю лодку тут. Ладно, я поняв. Без перил ця дорога функціонувати не буде. Насправді я передбачив, що така проблемка буде з шансом 99,9%, тому перед тим, як летіти в пекло, я взяв з собою дофіга смереки, яку переробив паркан і почав робити опору для їзди на човні. На це діло було витрачено майже все дерево, майже весь день і майже всі мої нерви, але зато тепер у мене є нереальна дорога, яка веде до стартової бази. На що вона мені потрібна, я не знаю. Вийшовши з портала, я відразу ж полетів в зону, де генеруються нові чанки, тому що я прийняв рішення відправитись на пошуки одного з найбільш рідкісних предметів в Майнкрафті, глибосланцевої смарагдової руди. Вона спавниться виключно в горах, а коли гра оновиться до 118, знайти її стане практично неможливо. Пояснювати, чого так, я не буду. Погугліть. Так що коли гори були знайдені, я почав копатись під себе. Воу, давно зі мною такого не ставалось. Я спустився на висоту, де починає спавнитися глибосланець. І контролюючи біом, в якому я знаходжусь за допомогою F3, я почав копатися прямо в пошуках дорогоцінних блоків. По-перше, я знайшов ще одну доволі рідкісну штуку: глибосланцеве вугілля. По-друге, я не соромився добувати всі інші ресурси. І по-третє, не пройшло пяти хвилин, як я знайшов те, за чим прийшов. Йо-мойо, ви вообще представляєте, наскільки це рідкісна річ в Майнкрафті. Ну оце флекс. Це реальний флег. На одному смарагді я вирішив не зупинятись, тому продовжив копати тунель. Були два раза знайдені діаманти і ще більше рідкісного вугілля. А потім виліз в печері, де побачив ще одну смарагдову руду. Чикс. І до кінця дня я пробував знайти ще більше такої руди, але, на жаль, удача повернулась до мене іншим боком. І коли я вже викопувався на поверхню, то випадково знайшов спавнер зомбарів. Що таке вообще буває? Чи це черговий бах генерації? Всередині цих двох дивних скринь було дві бірки, сідло і залізна коняча броня. Я вигукупився з-під землі і полетів додому. На 66-й день я розмовляв з Бобіком, переплавляв залізо та золото, розкладав здобуті ресурси по сундукам, виділив окрему скриню для глибосланця і розставив по кімнаті рідкісну руду, щоб кожен раз, коли я буду тут, флексити перед 170 000 людей. І до кінця дня я займався тим, що приводив речі в порядок. Я побрив свою давно забуту ферму тростини, фармив тонну свинячого сала і вбивав всіх кріперів, які попадуться мені під руки, добуваючи порох, для того, щоб не наступив неочікувано неприємний момент, коли в мене знов закінчаться феєрверки. Це речення було настільки довгим, щоб ви всі побачили, як я професійно розношу цих кріпероїдів. Мама дорога! День 67-й я подивився на свій нагрудник, потім кинув погляд на гумаки і джогерси і прийшло розуміння, що я такоже десь деньок другий побігаю і їм всім трьом настане капзда. Так що сьогодні я вирішив поставити на абсолютно всі предмети: лагодження та незламність. Проблема полягає в тому, що ці два чудіка продають книги по оверйсу, а все, що у мене є в запасі – це два смарагда. В мене два смарагда і три декоративних. Так що я прийняв рішення заразити і вилікувати жителів, щоб вони продавали книги за один смарагд, а не за 22. Для цієї авантюри я поставив варильну стійку, скрафтив пляшки, наповнив їх водою, зробив мариноване око, зварив зілля слабкості, погнав дубовий ліс, нарубав дерева, почекав, щоб з листя випало яблуко. Потім ще одне, скрафтив два золотих яблука, почекав, щоб наступила ніч. Но, конечно, єдиний раз в житті, коли мені треба зомбі, не спавниться тупо ніхто. Через 5 хвилин побачив двох зомбаків, привив їх до жителів, дав їм зробити свою роботу, вбив непотрібний зелений зброд, а в потрібний швирнув зілля і накормив яблуками. Я почекав, поки вони обоє стануть нормальними. І вуаля. Один смараг за незламність, один смараг залагодження. Балдьож. Да. Але, на жаль, в мене все ще всього лиш два смарагда, тому все, що мені світить – це дві книги, а цього катастрофічно мало. Тож я через пекло прибіг в селище, де налутав блоки сіна, перетворив їх в пшеницю і впарив фермеру все, що у мене було. Я погнав додому, де на всі нафармлені смарагди купив 11 незламностей і 12 лагоджень. І бум. Всю цю песню я розставив на броню та предмети. Так що тепер я на офіційному рівні щасливий. День 68-й. Я тепер на 1.18. У цій версії повністю змінили генерацію світу. Від сьогодні він заповнений шістьма новими видами гір, а саме гострі, крижані та кам’яні вершини, засніжені схили і ще два. Але навіть попри це, найбільш важливою частиною оновлення є те, що світ розширився на 64 блока в глибину і тепер ми можемо знаходити просто гігантські печери. Тож цього дня я погнав у пекло, по якому пробіг на 100 блоків, зробив портал і появився на новій генерації світу. Да, тільки тут ніч плюс дощ, тому я пішов спати. Я відразу ж побачив величезний зруйнований портал і піднявшись в повітря та оглянувши ці неймовірні красоти, офіційно заявляю: “Я хочу жити в горах і не в таких, де розташована гномівська печера, а от іменно просто огромних горах.” Тому я присвятив всього себе літанню по світу і пошуку величезних кам’янисто-трав’яних глиб. Я хочу рівнину, оточену горами. І я не заспокоюсь, поки не знайду щось підходяще. Я пролітав найбільш різноманітні види вершин, але воно все було ніяке. Воно не зачіпає, знаєте, не торкає всередині. Потратив весь 69-й день на тупо літання по світу і в результаті знайшов ось це у шукає, той знайде. Коли я вирішив, що це й буде моє нове місце проживання, мені потрібно було зробити портал в пекло, який буде вести на бедроковий дах. Тож я полетів на вершину гори, щоб його зробити, і в процесі задивився на інші гори довкола обраної мною точки. І у, що так що, да, ця райська гавань мені набагато більше сподобалася. Я остаточно прийняв рішення поселитися саме тут. Я поремонтував зруйнований портал і заскрінив його координати. До речі, подивіться, наскільки далеко я відлетів. Міну26 000 блоків. Це просто якийсь телепортнувся в пекло, зламав порталік, побудувався вверх, вибрався на бедрок, збудував новий портал і вуаля. Бляха-муха, ну просто подивіться, це ж шедевр. Дякую моджингам за це оновлення. Ви без приколів молодці. День 70-й я на пакельному даху добираюся до портала біля гномівської печери. І що в майбутньому не треба було орієнтуватись по координатам, я вирішив пробігти 3 000 блоків пішки, паралельно розставляючи орієнтирні блоки. Скажете: “Ну ти й дурак, блін, просто витрачаєш час на вітер”. А я вам скажу: “Ну да”. Ви абсолютно праві, тому що в моїй голові це було легке завдання на 3 хвилини, але коли я нарешті добіг до потрібного місця, то зрозумів, що фактично я потратив на це весь день. Ну зато я тепер спокійно зможу літати по пеклу. В принципі я і раніше міг спокійно літати, але ми це упустимо. Вернувся в печеру і прийшов до одного чіткого усвідомлення. Бобік, при всій повазі я тебе тягнути 3 000 блоків по незеру не збираюсь. Але до цього ми ще вернемося. День 71- я зібрав всі необхідні ресурси для переїзду і вот ми до цього і вернулись. Що ж, Бобік, ти вільний? Правильно, іди прощавай. Ні-н, прощавай, Бобік. Я сказав, прощавай. Бобік не міг роздуплитися, що в нього тепер нема хазяїна. Так що він просто мовчки дивився на мене, поки я телепортувався в Незер. А це не той портал. Я дебіл. Бабік, привіт. Але ти все ще вільний. Я полетів цього разу у правильний портал, звідки по новоствореному феєричному шляху добрався на нове місце проживання. Ау! Отже, перш за все, я розчистив територію і зробив невеличку галявинку, де розмістив тимчасові скрині і хаотично перемістив в них всі блоки та предмети. Після того я почав крафтити матеріали для своєї новенької новороченої бази. Але, на жаль, розпочався день 72-й, а це означає, що версія обновилась до 1.19. В гру добавили стародавнє місто з купою корисного луту і найстрашнішого моба в історії ігрової індустрії. Також появився новий вид болота, новий вид дерева, елеї, жаби і грязюку тепер можна перетворити в симпатичні кирпичі. І до того всього, щоб грамотно розприділити версії до кінця відео, тепер Minecraft буде оновлюватися кожні шість днів. Так от, по причині того, що в моєму світі відтепер можна знайти древні міста, я вирішив поставити на паузу будівництво нової бази і спочатку дослідити обнову. Да, і ще тепер нагрудники елітри можна міняти, не відкриваючи інвентар. Тож довго не думаючи, я полетів на пошуки гігантських гір, які згенерувалися саме на версії 1.19, тому що під ними найбільший шанс знайти місто. Буквально через 5 хвилин я знайшов те, що шукав. І також поруч заспавнився особняк, який я по фасту вирішив облутати, щоб получити додатковий запас тотемів безсмерття. Ви скоро зрозумієте, чому цей особняк в принципі врятував це відео і ви його взагалі дивитесь. Так, я плюсанув два тотема. Непогано. Потім я вилетів на вершину гори і вирішив бездумно почати копати під себе. І копання закінчилось прямим попаданням у ціль. Окей. Я почав акуратно оглядати місцевість. Знайшов два зачарованих золотих яблука, мотику злагодженням, добув шерсті і умудрився не раз, не два, не три, а чотири рази активувати крикуна. Ну і, очевидно, сталося ось це. Трохи підзаспокоївшись, я почав розглядати вардена і незрозуміло для чого вирішив підійти поближче. Полору цей челік сліпий, тому я знав, що якщо я не буду видавати різких звуків, то рано чи пізно він задеспавниться. От тільки я видав різкий звук. А, а ні-ні, ні, ні, він за мною. О, діаманти. Я добіг до стіни і почав дивитися, чи Варден досі за мною женеться. І знаєте, він таки гнався. А почав копатися в глиб печери, забудовуючись блоками. Але варден зробив перший удар, потім другий удар і зніс мені вже другий тотем. Я встиг взяти в руку ще один, і він зніс третій тотем. дістав з ендерскрині ще один. І хоть варден вже від мене відстав, я не зупинявся і прокопав тунель довжиною блоків 700. Це був найгірший день в моєму житті. Так що, да, як я і сказав раніше, особняк, в якому я залутав два нових тотема, тупо врятував мені життя і, в принципі, врятував вас від ще плюс-мінус місяця до очікування на нове відео. Коли я підзаспокоївся, то почув, що варден задеспавнився. Тож я прибіг назад в місто і почав тупо копати deepрк, щоб поремонтувати шмотки. Ну, це просто трендець. Я себе інколи реально дивуюсь. Очевидно, що це не могло закінчитись чимось хорошим. Да не задовбуй, братуха. Я ремонтую нагрудник. Коли він мене ще раз вдарив, я зміг сховатися в тунелі, я вирішив, що на цьому я припиняю дослідження древнього міста. Хоча там ще лишалося багато цікавих речей, але сорі, моє здоров’я і благополуччя мені важливіше. Поки я викопувався на поверхню, я встиг накопати андезити для своєї бази. Ну, я, знаєте, такий мультизадачний. День 74 і я почав збирати ресурси для топового нового доміка. Першим ділом я відправився на пошуки дуба і побачив маленьку дирочку вгорі. Ну, я повинен це зробити. Що? Клас. Мене Minecraft тупо потролив. І після того я потратив весь день на незаконну вирубку дубового лісу. Коли все дерево було зібрано, я погнав додому і скрафтив всі дубові матеріали для бази. На 75-й день я відправився на пошуки смереки. Поблизу своєї бази я побачив аванпост, що доволі круто, напевно. І знайшов мегатайгу, в якій почав мегадовати мегадерево в мегавеликих кількостях. Вернувся додому, де потратив купу часу на те, щоб скрафтити всі матеріали для будівлі. Також в мене прямо перед рилом заспавнився черговий мандрівник. Здорово, чим барижиш? Ну, як завжди кал. Бро, почни уже нарешті бути корисним. Ну камон. День 76-й теж був повністю витрачений на збір ресурсів. Я навіть в моменті малював овець в червоний колір. Представляєте? Коли все було готово, мені лишалося лише налутати тонну трави, щоб зробити міні-версію суперплоского світу, на якій буде розташована Даміна. Я погнав в далекі краї, щоб не псувати територію біля бази, і всю ніч копав травичку. Боже, тіпи. Та йдіть в вач. День 77-й я робив підгрунття для нової бази. І як завжди, коли я щось будую, починає йти дощ. Так що закінчивши з вирівнюванням території, я скипнув ніч і почав будувати. [музика] Фінальним штрихом буде добавити два прапора ОУН. Ой, у лузі. День 81-й. Я відкриваю вам секрет. Версія обновилася ще три дня тому. Да, мені просто треба було добудувати хату. Сорі. Тепер я в Minecraft 1.20, де добавили археологію, верблюдів, сніфера, новий біом Вишневий гай і узори для броні, яких сразу зі старта 100 млн штук. В принципі, з основного це все. Спершу я полетів в ущелину, де накопав міді. Потім вбив курку і скрафтив нововведену археологічну щітку. Ну, він як замітає. Супер. Тепер відправляємося на пошуки руїн. В процесі польоту я побачив піщане село, а це єдине місце, де на цій версії спавниться верблюд. Так що я не заберився і осідлав тварину, якій дав кличку Григорій, і верхи на ньому вернувся назад додому, щоб посадити в загін для тварин. Ну ти ти іменно ах я прив’язав його до стовпа. Я бачу, тобі весело. Пригаєш собі, кайфуєш. Веселись, браток. Після звірського підвішення верблюда я полетів на пошуки археологічних руїн і вишневого саду. Ну, я вам скажу отак чесно, археологія – це тупо сама нікчемна і непотрібна механіка за всю історію Майнкрафта. Я весь день потратив на шуршання віником по піску, щоб получити дерев’яні мотики, золоті нагеси, куски пшениці і куски глечиків. А це що? Що це? Ясно. Да. Вишенькою на торті були фантоми, які напали на мене під водою. Що прикалуєтеся з мене? Тож я полетів дальше і невдовзі знайшов новий біом, де вирубив половину лісу, щоб залутати саджанці і розсадити їх в себе на базі. В тому числі я забрав рожеві пелюстки по тій же самій причині. І недалеко від вишень була тайга. Це локація для ще одного вида археологічних руїн. Тільки на цей раз копатися прийдеться не в піску, а в граві. Почав в пошуках вештатись по лісу. І щоб ви розуміли, перед тим, як знайти, я не помітив їх цілих два рази. Ні, ну я в натурі сліпий. Ну і після того почалися неймовірні археологічні розкопки в золотому вигляді свічок, золотих нагиців, цеглин і повітців і безкінечною кількістю випадково зламаних блоків сипучого гравію. Єдине цікаве, що я тут знайшов – це шаблон для броні. Та всьо, з мене досить. Я просто продовжую ламати сраний гравій. Така собі археологія, нікому не рекомендую. Розлючений я повернувся додому. В день 83-й я продублював знайдений шаблон і поставив їх на броню. Ну от такое то чисто для вас, знаєте. Мені то не треба. Вся та красота. Цього дня я посадив по периметру всі вишневі саджанці, почав їх вирощувати і у мене закінчилась мука. Ладно, дальше давайте власними силами ростіть. І також я під деревами розставив п’ять стаків пелюстків. Ох, як же гарно ростуть оці ваші ужгородські сакури. Я організував складське приміщення в своєму домі, а потім виставив на них рамочки і до кінця дня сортував предмети по скриня. Отакий от склад. Ні, ну погодьтеся, виглядає шикарно. День 84 і Minecraft обновився до 1.21 рівно. Дальше там ще будуть свої приколи, не переживайте. На цій версії добавили нову зброю, булаву. 20 нових картин. Вгадайте, яка з них моя улюблена. Два нових моба: отруйні скелети та вітрені. І новий данш під назвою Trial Chambers. В перекладі випробувальні кімнати, де можна нормально так получити пизди. Саме туда я й вирішив відправитись. Да, я або безстрашний, або тупо мазахіст. Щоб знайти чемси, треба купити до них мапу у носатого картографа. Тож я взяв всі запаси своїх смарагдів, погнав в найближче село, заманив жителя можливістю отримати професію, закрив його всередині і скільки ти чудик обалдел. Я почав оглядати село на наявність блоків сіна, щоб швидко нафармити смарагди, продаючи пшеницю фермерам. Але, на жаль, тут його не було. І тоді над головою в мене загорілась лампочка. Стоп, я ж можу зробити дюпер ниток. Саме так. Ця шайтан машина буде в кожному відео. Я на скору руку зробив дюпер, почекав, щоб наформилась величезна кількість ниток і відразу ж налетіли чели, які кажуть, що це чідерство, але мені все рівно. Полетів в село, де зробив риболюба і впарив йому нитки. З цим добром ввірвався в хату до картографа, почав його розторговувати і клас, прийшлось зробити ще декількох рибаків, яким я так само продав ниточки, розторгував картьожника і цей жмих продавав не ту карту. Так що тепер я полетів скрафтити скляні панелі, впарив їх і нарешті картограф продав мені карту до трамберсів. Так, добре. Куда мені летіти? Я понісся в невідомому напрямку і цяточка на карті стала меншою. Це дало мені чітке розуміння, що я повинен летіти в іншу сторону. Незабаром вона почала рухатися, а потім знов стала маленькою. Та ну що ж таке? Випустивши в повітря останній феєрверк, я побачив, що карта почала вимальовуватись. На хрестику, довго не думаючи, я почав копатись вниз і провалився прямісінько у чемберси. Оп, всім привіт. І по мені моментально почали пуляти, так що я відразу ж почав гатитися з отруйними скелетами. Ну, тобто битися малось на увазі. Не то, що ви подумали. Сценарій битви у випробувальних кімнатах ділиться на два види. Можна просто прийти сюда і битися з ворогами, як лох, відповідно, получати лоховські винагороди. І другий – це випити зілля поганої прикмети, яке получається з главаря розбійників. І тоді битва перетвориться на суцільне пекло. Але зато винагороди будуть в 10 раз краще. І на даному етапі життя я прийшов сюда, як лох. Відповідно, ворожі істоти не представляють для мене абсолютно ніякої загрози. От подивіться, як я виглядаю після першої ж битви. І все, що я за це получив – це два куска хліба. Я також зустрівся з вітреньом і хоть він доволі набридливий, але так само абсолютно не страшний. Тому я на зарядах вітру почав гоцати по тим вашим чемберсам, активовувати себечими ключами себечі винагороджувальні спавнери. Продовжував казуально битися з мобами. Ладно, отут чотири зомбі з залізними мечами заставили мене трошки попотіти, але в принципі сенсу тут обертатись я не бачив. Короче, мені набридло. Я йду за зелькою погано є прикмети. Тож я викопався на поверхню, прилетів в аванпост, забив розбійника, получив зілля, вернувся назад і тепер я почав відчувати реальне випробування. Ау! Боже, що відбувається? Ну і що ви думаєте? Я чуть не вмер. В нагороду я получив два елітні ключа, але спавнери приймали тільки лаховські ключі. В процесі дослідження я знайшов спавнер для елітарних ключів і мені випали золоті яблука, діаманти, заряди вітру і смарагди. На походу елітні спавнери не такі уже й елітні, да? Ні, ну слухайте, до отруйних скелетів в алмазній броні я не був готовий точно. Одним словом, я ще довго і нудно носився по тому мідному данджу, розбираючися з тоннами ворогів і запускаючи спавнери в надії получити ядро для крафта булави. Але, на жаль, чудо не сталось. Так що максимально розчарований, засмучений і злий я почав викопуватися з того вонючого данжа і вернувся додому. Ось результат моєї праці за останні півтори години. 61 смарагд, з яких 49 у мене вже було. Два діаманта, два зачарованих яблука. Книга на брж 4. Я даже не знаю, що вона робить. І три стака костей. Класно, правда? Я випив зілля регенерації, щоб регенерувати від цього тільту і пішов спати. День 88-й я вийшов на вулицю і побачив свого улюбленого Minecraft моба. Класні товари, бро. Мені цікаво, коли ти вже осягнеш свою власну нікчемність? Цього дня я знищив дюпер ниток, того що він був зроблений на скору руку виключно для того, щоб розторгувати картографа. І в зв’язку з тим, що у мене досі висів ефект поганої прикмети, я вирішив пройти рейд, щоб поповнити запас тотемів. Бо тільки рейд не почався. Виявилось, ніякого рейду не буде, якщо перед тим зганяти в Тйлберси. Так що носатам сьогодні повезло. Вернувся додому і поняв, що оця от райська гавань, в якій я живу, ніфіга не райська, ботому що кожну ніч вона перетворюється на тотальне пекло. Тож я потратив весь день і майже всю ніч, щоб освітити територію зі всіх сторін. І оцей набір зловіщих клоунів перестав спавнитися і не псував мені життя. Чиназис тепер райська гава. Реально райська. В день 79-й я вирішив зладити платформу, на якій стояла хата, щоб придати їй більш-менш людського вигляду. Чи стало краще судити вже вам, але, на мою думку, майже нічого не змінилось. Також сьогодні я поміняв траву всередині своєї бази на дубові дошки. Боже, я так довго не робив тут підлогу, що тут аж трава виросла. І вибравшись на вершину будинка, я поняв, що тут ідеальне місце для того, щоб розмістити зачарувальний стіл. От тільки я його забув забрати з гномівської печери. Так що походу сьогоднішній день ностальгічний. Я погнав у пекло, полетів в місце призначення, пригнув в портал і появився на своїх старих землях. Що ви, бджели? І також я зустрів бобіка, який за той час, поки мене не було, здичавів. Я його помив і, зайшовши в печеру, побачив тут ряд дивних речей. Якогось фіга карта зі скарвами перетворилася на звичайну мапу, причому мапу моєї нової бази. Це вообще як розуміти, хто це зробив? Херабрін. А по-друге, ось що сталося з іншою картою скарбів, які я так і не знайшов. What the hell? Одним словом, я не забув, за чим прийшов і забрав книжкові полички на пару зі столом зачарування і вирішив цього разу забрати Бобіка з собою додому. Я полетів до портала і коли приземлився, то Бобіка якогось фіга не було. Вернувся назад і поняв, що його суперсила телепортуватись працює лише на невеликій відстані, що я почав взлітати і приземлятися, щоб мій браток роздуплювався і телепортувався до мене. Заштовхав його всередину Порталікса, взлетів і він не тепехнувся. Бобік, ну ти задовбав. Це що так кожен раз буде? Так, сяк на постійних взльотах і падіннях ми з Бобіком добралися додому. Як тобі, Бобік? Бобік, подивись, як красиво. Я посадив його втикати на райську гавань, а сам виставив сіл зачарування. День 90. Minecraft обновився до версії 1.21.4. Ми отримали новий біом Bale Guarden, нового моба скрипуна, нове дерево, смолу і в принципі все. Моджинги вирішили частіше викатувати міні-апдейти замість великих оновлень раз в рік. І це їхнє рішення об’єктивно поно. Ладно, ладно, поки рано щось казати. Будемо бачити, до чого це приведе. А тим часом я відправився на пошуки Пейлгардена, щоб зустрітися зі своїм давнім ворогом. Щоб зрозуміти, чо Скрипун – це мій ворог, вам треба подивитися відео Мій ідеальний старт в Minecraft хардкорі. Я летів по прямій десь приблизно половину дня. І коли добрався до темного лісу, то почав оглядатися навколо, тому що саме тут спавняться пейлгардени. І мені повезло, я побачив саме те, за чим прийшов. Окей, добре, що тут є. Тут було сіре дерево і в принципі більше нічого. Але після того наступила ніч, а це означало появу Скрипаля. Його механіка полягає в тому, що якщо ти на нього дивишся, йому по цим балам. Ми з ним кінти. Але як тільки ти відвертаєшся, скрипуче дерево підлочинає тебе атакувати. Так що я першим же ділом почав його тупо тролити. Да і ще він безсмертний. Братан, тобі реально не боляче? Навіть нещекотно. Я дивився на нього і голова була забита лише одним. Як його вбити? Я навіть попробував підірвати грута, але йому хоть би хни. З лука він так само не отримує ніякого урона. Але я помітив, що при ударах його лікують якісь помаранчеві частинки, які ведуть до дерева. Ага. От джерело твоєї сили. Да. Зламавши блок під назвою серце скрипня, він пропав. І дану штуковину можна крафтити, що я успішно й зробив. Збудував симуляцію дерева і штучно заспавнив скрипача. Та дивіться, він законектився з моїм серцем. Прозвучало дивно, але я надіюсь, ви поняли, що я маю на увазі. День 91-й і я полетів додому, тому що тепер у мене нова ціль. Поселити все на базі штучно виведеного скрипня. Я знову провів півдня в повітрі. того, що, якщо ви не поняли, Pilгарденen був тупо в чорта на кулічках. І на хаті я посадив дерево, зробив муку, виростив його, я присобачив сюди серце скрипня, навколо якого розмістив кусочки смоли і потім я годину розбирався, як крафтиться вудочка, і пішов ловити рибу. Сорі, я більше не знав, що робити, поки чекаю на спаун домашнього скрипуна Стьопу. Челік появився в мене прямо на очах і, звичайно, що відразу ж мене атакував. На, з’їжки і попустись трохи, Степанчик. Я провів тест дальності його можливостей. Як виявилося, це десь всього лиш 50 блоків. взяв бірку, яку перейменував ідеально підходящим для нього іменем. Але, на жаль, скрипнів позначити біркою фізично неможливо. Оце я характерно показую, що я нажимаю ПКМ і це нічого не дає. Що ти б’єшся, ти дерево кончене? Я вирішив розважити себе притягуванням Стьопи вудочкою. Дивіться, зловив скрипня на живця. До кінця дня я бив його мечом. Да, братан, ти в натурі безсмертний. Походу не збрехали. День 92-й я вирішив дослідити оновлення 114. Це правильно. Ми відкатуємося на 40 днів назад. А все тому, що я дуже хотів пройти рейд, але возіння жителями застопило весь процес, а потім ще й бжел добавили. Короче таке. Я полетів в аванпос розбійників, скасував життєву підписку їхнього ваташка, получив зілля поганої прикмети, сьорбнув його і полетів в найближче село. Активувалась полоска, яка свідчила про набіг, і жителі відразу ж почали панікувати. Що ти сциш? Та йди сховайся, дурачок, я тебе захищу. Ну і тепер подивіться, як жорстко мене затролили. Ага, полоска тупо відкатилась назад. Я почав бігати туда-сюда, бити по колоколам, але це нічого не давало. Ніякого рейду так і не відбулось. А окей, ідемо за ще одною пляшкою. Я залутав погану прикмету і на цей раз полетів в інше село, в якому раніше робив картографа і риболюбів. І на цей раз все пройшло успішно. Джамал, ховайся, придурок, Я почав відбивати атаку розбійників і очевидно, що перші три хвилі пройшли на ізі. Але коли настав час четвертої, то наступила ніч і окрім рейдерів на мене в придачу почали лізти ворожі моби. Ну, конечно, ще й міні-зомбі. О, сиди там. На п’ятій хвилі я почав жорстко потіти, а на шостій я вже ледве тримався на ногах. О декілька раз я був на волосинці від загибелі. От і все, друзі. Отак і закінчиться моє виживання. Передайте моїй мамі, що я її люб. А ні, все норм, поки живемо. І дальше я на ізі розправився з рештою шостої хвилі. Сьома хвиля. Що ж, її можна описати одним словом піз. Та ну, кінчена трава. Хватить спавнити вексів, чортгалі. Ну, ви просто подивіться, скільки їх пре. Та це просто якийсь абсурд. Так, сяк на морально-вольових і професійних засадах я справився з ордою і пройшов рейд повністю. Остання [музика] відьма. Саме так. Я аплодую сам собі. Джамале, ви вільні. Ого, подякував за салют. І мені дали ефект герой селища. Он він стоїть. Герой. За мої геройські вчинки жителі тепер на 40 хвилин зробили знижки на всі їхні товари. Клас. Оце так знижки. Тепер я можу за один смарагд купити цілий вогонь. Оце твоя вдячність. Да. Знижки на 40 минут. Та день 93-й я вернувся додому і порахував, що чистий прибуток склав вісім тотемів. І цього дня я поняв, що моя райська гавань все ще ніфіга не райська. Коли я її повністю освітив, то вона перестала бути тотальним пеклом і стала просто гавань. А що може бути більш райське, ніж вишні? Правильно, нічого. Тому моя нова мета – це перетворити всю гавень на вишневий гай. Для реалізації цієї задачі мені знадобиться декілька мільярдів стаків саджанців. І нафармити таку кількість можна виключно топовою божественною мотикою на ефективність, незламність і удачу. Три. Так що я погнав на чарувальну вежу, де спочатку виправив оце напівблокове непорозуміння, а потім зачарив ось таку мотику. Найс. То, що я хотів. Ні, стоп, вообще не то, що я хотів. Я зачарив ще одну і получив абсолютно те саме. Тому зняв чари з минулої і відразу ж побачив, що получу шовковий дотик, тобто 100протно не те, що мені треба. Тож я знову полетів в село, де я все ще їхній герой, і зробив бібліотекаря, щоб знайти трейд з книгою На удачу 3. І до безкінечності шукав потрібний тор. Я робив це настільки швидко, що в момент, коли знайшов удачу, не встиг зреагувати і зламав кафедру. Давайте я не буду показувати свою реакцію на цей казус, бо там оця от вульгарність, матюки, знаєте, воно вам не треба. Приблизно через 24 000 годин я повторно знайшов потрібний трейд. Алілуя. вернувся на базу, поставив книгу на мотику, також добавив лагодження і перейменував її з Diamond Hу в просто хоу. Ну просто хоу, хто знає, той знає. І після того, весь 94-й день, я потратив на добування рожевої листви, щоб нафармити мільярди саджанців. А потім весь 95-й день я провів за знесенням стовборів і масовим засадженням гаванів вишнями. Тепер лишається просто чекати, коли все це добро виросте і гавань реально стане райською. До кінця дня я просто фармив порох, щоб поповнити запаси феєрверків. Боже, що за бред? Чого в мене весь інвентар факела? День 96й. Версія обновилася до 1.21.5. Добавили кущі, опали листя, два нових вида корів, два вида свиней, два вида курок. Оновили всі яйця виклику мобів, добавили квіти для кактусів. І на цьому все. Отаке оновлення, скажіть класно. Як завжди постаралась на славу. Я вибіг на вулицю і погнав шукати нових неймовірних тварин, але, на жаль, нікого не було видно. Де твої брати і сестри нового відтінку? Скажи мені. Я полетів на пошуки. Добре. Більше коричневих овець. Це просто клас, що тепер овце в кольорі багна. Але де нові тварини? Потім я знайшов давно побриту червону вівцю. Господи Боже, що я знайшов. Вимри з цього світу на. І як виявилося, нові світські тварини спавняться точно так само, тільки в чанках, в яких я раніше не бував. Так що я потратив аномальну кількість часу, щоб добратися на нову генерацію. І нарешті йшов цей феєричний предмет нового оновлення. Вау! Обнова. Так, обнова. Я йшов новий вид курки. Ну, вмираєш ти, як звичайно. Нічого особливого. Потім я півгодини втикав на то, як з дерева падають листочки. Дивувався з нововеденого опаленого листя. Що це таке? Хто в лісі? Ще більше дивувався. Та в кого такий понос був жорсткий. Як ви поняли, оновлення мені не подобається. Знайшов повалену смереку. Це прям робота достойна Game Award 2025. Новий вид корів, які спавняться в холодних біомах, одні з яких я відстрелив вим’я. І потім я три години летів по світу, поки не знайшов саванну, щоб побачити новий теплий вигляд звірів. Та ти що? Клас. Теплий варіант патреона. Я розмножив двох курок, щоб подивитися на маленьке курча, а потім вбив його. Бать, нічого страшного. Малий тепер виросте сильним і готовим до всього. Ну ладно, може не прям до всього. Я йшов теплий вид корови і також теплий вид свині. Та й в принципі по оновленню всьо. Так що я полетів додому. Вночі Стьопа виліз на полювання. Слава Богу, він мене не помітив. День 98-й. Я вирішив зіграти останні дні на снапшоті 25W16a, який добавляє в гру щасливих гасців. Тому що, вибачте мене, але оновлення, присвячене свиням і опалому листю, мені на завершення відео не підходить. Тож для того, щоб отримати щасливого гаста, спершу мені треба було відправитися у пекло. А ой, цей портал не підходить. Відправся в далечінь, де збудував новий портал, і тепехнувся в Незер. І да, все супер темне, тому що на слапшоті нема можливості поставити мод на гам. Я полетів на пошуки долини Піска душ, де під кістками знайшов маленького засушеного гаслінга. І перше, що можу сказати, звук його ламання – це тупо услада для моїх вуг. Саме так я почав безперестанку ставити і ламати газ та, насолоджуючись звуками. Я настільки кайфував, що почав літати по пеклу, збираючи всіх гастенят, яких бачив. В результаті я накопичив 10 штук. І все це виключно, щоб зробити ось це і потім це і це. О, ну це лютий кайф. Після того я полетів додому і не припиняв ловити звуковий орган. А дальше я залив одного з гастів водою, огородив блоками і погнав за снігом, тому що, по слухам, його треба було накормити сніжками, щоб він виріс. Прилетів назад, перекопав сніг лопатою без шовкового дотика, підбіг до гастика і просто чекав. Ні, серйозно, я простояв на одному місці, як стовп, 20 хвилин в екстазному очікуванні від появи щасливого гаста. І в один прекрасний момент: “Йоу, привіт, маленький!” Я відразу ж почав кормити його сніжками, і він жер тупо все, що в мене було. Рота, скільки тобі того сніга треба? Я побіг в хату, щоб взяти ще більше снігу. І за цей час він встиг вирости. О, він виріс. Ей, ти куда? Є, братік, тепер ти нікуда не втечеш. Добре, тепер треба скрафтити сідло. Я хочу на нього покататись. Як виявилося, крафт цієї штуковини супер простий, тож я пересобачив сідло на гаста і вуаля. Ха-ха, клас. Я спробував на ньому політати, якщо чесно. Я сам не знаю чого, але я тупо радів, як мала дитина. бо тобі можна ходити що? І після того я зняв гаста сповідка і вперше в житті політав на даному створінні. Ну бро, літаєш ти капец повільно. Хтось там казав, щори більше не потрібні. Що ж, я б поспорив. На цій фіговині більше 100 блоків без тряски ноги не пролетиш. За час, поки я літав, встигла наступити нічно. Ну і ви просто подивіться на мою райську гавань, яка нарешті стала реально райською. Ну і ще в пориві екстазу я перестріляв всіх овець. Нагадую, що ви можете побачити більше крутих та смішних відео, яких ніколи не буде в публічному доступі, придбавши спонсорку або підписку на Patreon. Дякую за перегляд.

Я прожив 100 Днів в Майнкрафт Хардкор, але версія оновлюється кожен день!
Підпишіться на канал БУДЬ ЛАСКА, я вас умаляю на колінах, для мене нема нічого важливіше ніж БАГАТО ВІЗЗІКІВ!!!!!!!
Приємного перегляду)
▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬
• Patreon: https://www.patreon.com/weezzy
• Telegram: https://t.me/weezzykk
• Співпраця: weezzyreklama@gmail.com
У відео може бути Ваша реклама.

#майнкрафтукраїнською #minecraft #майнкрафт
▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬
Таймкоди:
00:00 Інтро
00:26 Початок виживання
04:00 Жахлива стартова база
06:58 Симулятор крота
09:49 Життя тотального кочівника
11:13 Будую ейфелеву вежу
13:52 Пензлюю в Пекельні надра
15:09 Віззі редстоунер
15:50 Віззі шахтьор
19:13 Потужне розширення
21:05 Тростинове непорозуміння
23:08 Симулятор мавпи
23:57 Косплей на мауглі
27:05 Бєсєдка на дереві
27:43 Портальна проблема..
30:17 Зачарувальні справи
31:53 560 кінських сил
32:27 Шахтьор 2.0 (повернення легенди)
34:09 Незвідані землі
35:18 Гномівська печера
36:56 Зачарувальний казус
37:57 Підводно-монументальна пригода
39:45 Спідран по Майнкрафту
43:05 Дальні острови(прям далеко)
43:42 Дізнався гірку правду
45:05 Ріелтор впарює особняк
47:15 Переїзд в сиру печеру
49:29 Конкретний океанаріум
51:06 День катастрофи
52:40 Жительська арка
54:23 Лагоджуся і незламнюся
55:14 Бжели люблять мед, мухи дещо інше…
57:35 Вилажу на бедрок в пеклі
58:55 Пекельна авантюра
01:00:56 Німецький автобан
01:03:12 Найрідкісніший предмет в майнкрафті
01:05:01 Ремонтувальний балдьож
01:06:47 Я хочу жити в горах.
01:10:03 Жостко получаю від Вардена
01:12:29 будую прикольно.mp4
01:14:17 Вишні, археологія, 2 верблюда
01:16:42 Випробування моїх НЕРВІВ
01:21:05 День НОСТАЛЬГІЧНИЙ
01:22:31 Скрипучі пригоди
01:24:05 Домашній скрипень
01:25:04 Страждання + страждання
01:27:06 Райська гавань (реальний рай)
01:28:50 Неймовірні світські тварини
01:30:36 Щасливий Гаст (нажаль я ні)
▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬
🎶 Музичний супровід — Epidemic Sound
Уся музика використовується з дозволу її творця.
▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬▬
100 днів виживання але майнкрафт обновляється кожен день
Я прожив 100 днів але гра оновляється кожного дня
Я вижив 100 днів але версія міняється кожний день
100 Днів Виживання в Майнкрафт Українською
Ми прожили 100 днів в Майнкрафті
100 днів виживання на одному блоці в Minecraft
Ми вижили 100 днів у Майнкрафт
Я прожив 100 днів в Minecraft Hardcore
Майнкрафт на острові хардкор
Ми прожили 100 днів на версії 1.21 Minecraft
Ми вижили 100 днів у Майнкрафт
Виживання у Майнкрафт Хардкор
Виживання у Майнкрафт Українською
Виживаю в Minecraft Hardcore
Майнкрафт Українською
Майнкрафт але
100 днів але
Майнкрафт Версія оновлюється
Майнкрафт версія міняється
Майнкрафт альфа
майнкрафт бета
майнкрафт 1.5.2
Один Блок Майнкрафт
Майнкрафт 1 блок
Minecraft 1 блок
Майнкрафт Скайблок
Україна в Майнкрафт
Майнкрафт Хардкор
Український Minecraft